Рашистського вояку з мелітопольської комендатури на його біду відрядили до Бердянська підвищувати план паспортизації.
Чудо-юдо виявилося настільки товариським і щепитильним, що записав цілий відеощоденник своїх пригод. У Бердянську все зовсім сумно з насадженням "русского мира". Тому рашисти спорядили туди важку артилерію з Мелітополя. Ну, як важку...
Знайомтеся, герой відеощоденника Артур Радикович Ахметзянов 20.07.1988 року народження. До Бердянська він їхати зовсім не хотів, про що розповідає чи не в кожному своєму відео. А відео для дівчини він, як зразковий "принц на білому коні" записував часто.
Почав відеозамальовку Артур зі зборів на виїзд. Майже чотири хвилини орк у білих трусиках показував пасії шкарпетки, які одягне і які випере, рюкзак із фашистським символом, потім довго мастирив за допомогою шпильок на військову форму нашивку, щоб "такі ж, як я, мене не затримали".
Не забув безвубий і татуйований орк із дірками у вухах показати і "молодшого Родрігеса". Так Артур називає автомат, бо його нік у соцмережах Artur_Rodrigez. А ось бронежилет окупант вирішив не надягати, "тому що він важкий". Ну, ясно-зрозуміло.
У наступному відео Артур показує пасії берег українського Азовського моря в Бердянську.
Ну, а далі починається "правда-матка" від мелітопольського орка з приводу ненависного відрядження до проукраїнського Бердянська:
- Чим ми займаємося? В основному ловимо бухих військових. А тепер відправили в Бердянськ. Поки що на місяць, а там видно буде. Як упораємося. У Бердянську об'єкти охороняємо, "ждунів" шукаємо. Сказали, до лютого перевірити, хто ще паспорт не отримав. Командир каже, будь-якими способами зробити так, щоб 1 лютого всі місцеві були з російськими паспортами. Хочуть вони чи ні (...). Сказали, потрібно (...). А я (...) знає, що робити, двері їм виламувати доведеться. У Бердянську нас не дуже люблять, взагалі не хотів у цей (...) Бердянськ. Місцеві нам і дверей не відчиняють. Ще й росгвардійців підвезли. Вони хоч корочками махають. Хто у відмову, можуть у клітці закрити. Пару днів посидять і зроблять усе, що потрібно. А в мене що? Пов'язка комендатури. Та ср...ть всі хотіли на цю пов'язку, - журиться окупант.
Дивно, наскільки ж тупі рашисти, які навіть через через майже два роки війни, дивуються і скиглять про те, що їх на захоплених територіях не чекали і не чекають.
Мелітопольці також сплять і бачать, коли ЗСУ звільнить місто. І що більше до того моменту в ньому буде ось таких демотивованих артурів, яким у бронежилеті важко, то краще.