Повномасштабне вторгнення РФ в Україну стало для багатьох мелітопольців каталізатором переосмислення та переоцінки раніше звичних речей.
Якщо після 2014 року ще залишалися ті, хто жив у парадигмі інформаційної бульбашки, яку нам нав'язувала Росія, то вже після 2022 року більшість цих людей назавжди втратили сентименти до окупантів.
Нова фаза війни триває майже два роки. Однак слід пам'ятати, що в новітній історії відлік російсько-української війни сягає вже десяти років. Саме стільки під російською окупацією живуть люди на ТОТ Луганської та Донецької областей, на півострові Крим.
У період остаточного морального виснаження і відсутності емпатії дехто з нас каже: а чому вони не виїхали? А зараз таке саме запитання ставлять і щодо мелітопольців та мешканців інших новозахоплених міст.
Однак варто усвідомлювати, наскільки небезпечною і складною може бути ця дорога - через жорсткі фільтраційні пункти, тисячі кілометрів відстані до країни, яка вперше за все існування зіткнулася з таким напливом внутрішніх біженців через війну.
Про це в інтерв'ю виданню Букви розповів офіцер управління бригади НГУ Азов, військовослужбовець Дмитро Андрющенко з позивним Дипломат. Чому не можна звинувачувати людину в тому, що вона не виїхала з окупації, куди на ТОТ зникають жінки і чи дорівнює людяність слабкості.
Цькування українцями жителів ТОТ вигідне РФ
Дмитро Андрющенко воював із 2014 року. У 2022 році захищав Маріуполь, пройшов Азовсталь і російський полон. Після обміну він зайнявся оперативно-аналітичною роботою, пов'язаною з контрпропагандою та ІПСО.
До того ж займається справами зниклих безвісти і полонених українців.
В інтерв'ю Буквам він пояснив, чому цькування українцями таких самих українців на ТОТ тільки підіграє пропаганді Росії.
- Не треба вважати всіх людей, які перебувають на тимчасово окупованій території, зрадниками. Є ті, хто підтримує окупаційну владу. Але деякі не виїхали з об'єктивних причин: наприклад, наджорсткі фільтраційні процедури, - пояснює Дипломат.
Дійсно, Росія зробила все можливе і неможливе, щоб потік тих, хто хотів виїхати в Україну, був мінімальним. За будь-яку інформацію про підтримку України навіть у минулому, за фото з жовто-синім прапором чи будь-який інший контент, що демонструє проукраїнську позицію, людину відправляють у СІЗО. У Мелітополі йдеться про сотні людей, які перебувають у рашистських катівнях.
За словами військового, є також люди, які в рідному домі, у своєму місті чекають на прихід української армії. Вони не хочуть віддавати свій дім росіянам, особливо якщо дім уцілів, там є умови для життя.
Круто засуджувати, коли на собі не відчув. А коли людина їде і отримує дві тисячі гривень соціальної допомоги?
А особливо якщо це літня людина, яка вже не може виїхати на деокуповану територію, або в Європу, і там заробляти гроші. От у неї є дві з половиною тисячі гривень пенсії і дві тисячі гривень для ВПО - разом чотири з половиною тисячі.
От мені цікаво, хто в наш час може прожити на чотири тисячі п'ятсот гривень на місяць, разом з тим потрібно винаймати житло, оплачувати комунальні, - зазначає Дмитро Андрющенко.
Разом з тим, Дипломат вважає систему розселення ВПО непродуманою. За його словами, у великих містах є цілі порожні райони з висотками, які побудували нещодавно.
Однак придбати там житло практично неможливо через високу ціну. Водночас сім'ї ВПО змушені жити в невеликих кімнатах по кілька людей
- Чи розумію я людей, які не виїхали? Звичайно, розумію. Їм реально хоч є де жити і що їсти, - підсумовує чоловік і додає, що таке розгойдування українців тільки діє на руку Кремлю і пропаганді про ненависть до російськомовних.
Спростовувати такі наративи можна прикладом інших міст, які росіяни окупували, але потім їх звільнили ЗСУ: Буча, Харківська область, Херсон.
Адже Херсон, який був рік під окупацією, чекав і радів поверненню ЗСУ.
- Не треба також відкидати звичайний страх від пережитого досвіду, коли жінки з дітьми, знаючи, як на переправах розстрілювали цілі колони з цивільними авто та крали українських дітей, вивозячи до РФ, вважали меншим ризиком лишитися на окупованій території та чекати на ЗСУ. Вони теж зрадники?
Дмитро Андрющенко також сказав, що в катівні окупаційної влади потрапляють як чоловіки, так і жінки. Як правило, за проукраїнську позицію.
На тимчасово окупованих територіях зникають українські жінки
На тимчасово окупованих територіях зникають жінки. Дипломат каже, що вони отримують такі повідомлення з Докучаєвська, Макіївки, Маріуполя, Мелітополя.
- Вони не просто зникають, а опиняються у в'язницях, СІЗО чи катівнях. На яких підставах - поки що невідомо.
Дуже жорстоке ставлення саме до жінок. Можливо, чоловіків бережуть для мобілізації, тримаючи як резерв.
На думку військового, росіяни самостверджуються за рахунок знущань і принижень жінок. Методи окупантів він називає абсолютно варварськими, як за часів Золотої Орди.
- Можливо, у них це генетично закладено. Невпевнена в собі людина самостверджується найчастіше на слабших: на дітях, жінках чи чоловіках, які фізично слабші, - додає чоловік.
Наприкінці військовий додає, що людяність українських військових порівняно з ворогом аж ніяк не можна вважати слабкістю. Адже те, що ЗСУ робили і роблять на полі бою, змусило весь світ поважати нас.
- Якщо ми полоненого не б'ємо і не принижуємо, це не слабкість, це просто нормальне виховання і людяність, - підсумовує Дмитро Андрющенко.