У рашистів у Мелітополі справ невпроворот. Замість того, щоб вирішувати проблеми, які створили мелітопольцям, вони спрямували всю "міць" своїх квазі-ЗМІ на спростування ними ж створеного колапсу. І лише вкотре підтвердили його.
Мелітопольці та мешканці прилеглих міст і сіл не з чуток знають, що потрапити до лікарів в окупації - квест із перешкодами. Допомоги не дочекатися. І ось людям, які зображують у Мелітополі журналістів, поставили редакційне завдання - розвіяти "фейк українських пабліків". Сказано - зроблено.
Сюжет доручили зробити молодій журналістці, яка продемонструвала не тільки червоний манікюр, а й у фарсі з "журналістським" експериментом була неповторна. Для початку вона на камеру знайшла номер реєстратури мелітопольського онкодиспансеру в інтернеті. Напевно, вирішивши надихнути своїм прикладом бабусь і дідусів в окупації, оволодіти Гуглом або, прости Господи, яким-небудь яндексом і навчити їх серфити в мережі. Після того, номер було набрано. Сюжет жодного разу не постановочний.
Це можна визначити навіть за голосом на тому кінець дроту, де розмову почали не зі стандартного представлення або банального "алло", а з фрази "добрий день". Далі все йшло по накатаній у найкращих традиціях дешевої пропаганди рашистів. Дівчина представилася, і з проходу повідомила, що існує фейк, що в онкодиспансер неможливо додзвонитися. Якщо не звертати уваги на заготовлені відповіді, які "журналіст" одразу ж дала співрозмовниці, і навіть заплющити очі на напис на екрані, що онкодиспансер працює в штатному режимі, який світився, як 25-й кадр упродовж усього сюжету, стався конфуз. Співробітниця диспансеру одразу ж визнала, що записатися не можна, бо не працює зв'язок:
- Дівчина, якщо нормальний зв'язок нормально працює, ви нам додзвонилися. Просто в нас інший раз не працює нормально зв'язок, - відповіли в онкодиспансері.
Але "журналістку" було не зупинити:
- Угу... Але а так взагалі слухавку берете? Правильно я все розумію???
- Так. Беремо і записуємо і все робимо, - втомлено відповіли з онкодиспансеру.
Загалом, наочний посібник із журналістських розслідувань. Далі ситуацію рашисти рятували безпосереднім візитом до диспансеру. Тут розповіли і про лікарів, які працюють за талонами і за принципом живої черги. Розповіли відверто про доктора з росії. Знайшли навіть задоволених пацієнтів, які детально і завчено розповіли, як легко потрапили на прийом. Не обійшлося і без коментаря головлікаря, також заїжджого з росії гастролера Костянтина Лакуніна.
Його репутацію, звісно, інтерв'ю про роботу лікарів, які працюють "з підвищеною інтенсивністю", не врятує. Завершився сюжет закликом не вірити чуткам, і довіряти тільки перевіреній інформації з перевірених джерел (ну, ви зрозуміли). І озвучуванням адреси та номера телефону онкодиспансеру.
А, взагалі, нам приємно, що колобки нас читають і, навіть, прочуханки від керівників отримують.