У Мелітополі окупанти продовжують робити те, що в них виходить найкраще - після терору місцевих жителів, звісно. Вони "кидають" людей на гроші - причому залишають своїх співробітників біля розбитого корита і бюджетні, і "приватні" організації.
Чергова порція таких скарг опинилася в розпорядженні українських журналістів.
Першу "ошукану" звуть Оксана.
Вона працює в Семенівському лісгоспі. Їм уже третій місяць не платять зарплату.
- 26 грудня (2023 року - ред) нам востаннє видавали зарплату. Сказали, що з 1 січня підприємство будуть переоформляти, і що зарплати в січні не буде. Обіцяли видати в лютому з першого по десяте. Але на двоє вже березень, а зарплати нам досі ніякої не дали. На запитання, "чому?", керівництво каже: всі звіти із заробітної плати подаються.
Ніби як виплати загальмувало "профільне" міністерство. Начальство навіть лист до прокуратури відвезло. Але навіть це дії не мало.
- Кажуть, що гроші за січень і лютий нам доведеться відсуджувати. Ми що їх, не заробили? І взагалі, нам кажуть, що не знають, коли виплатять гроші за березень - або наприкінці місяця дадуть аванс, або на початку квітня - зарплату.
Така сама ситуація і в Бердянському лісництві, каже "постраждала".
А тим часом у людей накопичуються борги - і за комуналку, і за продукти. Тим, хто живе в селі, ще згнітивши серце, дають продукти в борг. У декого цей самий борг уже становить десятки тисяч рублів.
- Їсти хочеться, комунальні послуги теж треба оплачувати, У всіх заборгованості вже. Ті, хто може, беруть у борг продукти в магазинах, Але в людей зростають "суми" - по 10-15 тисяч борги вже. У всіх діти є, сім'ї. Вирішіть, будь ласка, це питання.
"Вирішити питання" Оксана просить диктатора путіна. Того самого, який розв'язав війну в Україні і якому наплювати навіть на ввірених йому самим собою росіян, а не те що жителів якихось там "нових" регіонів.
Ще один житель Мелітополя працює на одному з ТОВ Мелітополя.
Скаржиться на начальство: мовляв, працівників там вважають рабами.
- Мене звати Лисак Дмитро Вікторович, я мешканець нових регіонів, громадянин російської федерації. Працюю оператором ЧПУ. Спочатку директор обіцяв підвищити заробітну плату. Але зарплату урізали на двадцять відсотків, причому по всьому підприємству.
Мало того: директор займається банальним окозамилюванням, посилаючи в "податкову" окупантів липові звіти.
- Для податкової ми працюємо по вісім годин, нічних змін немає, працюємо тільки вдень. За фактом, ділянка ЧПУ працює по одинадцять годин у дві зміни - вдень і вночі. Природно, доплат за переробку немає, за нічні - теж.
Українська звичка "качати права" любителю русского мира не зійшла з рук - тут вам не Україна, тут порядки інші.
- Почали ми обурюватися - директор мені сказав, щоб я писав заяву "за власним бажанням". Я йому відповів, що писати заяву не буду, якщо він хоче мене звільнити - нехай звільняє за статтею. У підсумку почали лунати погрози. І що мені робити далі, я не знаю.
Через кілька днів Дмитру вже не треба було думати, що робити далі - оскільки директор підприємства наказав не пускати його "на територію".
Тепер шукати правди, за логікою, цьому персонажу треба в правоохоронних органах. Але де ж ти їх знайдеш, цих російських правоохоронців, коли вони так потрібні.
Зрадники, які погодилися співпрацювати з окупантами, скаржаться на різні фінансові "утиски". Як бачимо, промишляють фактичним грабунком підприємств і "приватники", але левова частка таких ситуацій виникає саме в "бюджетників".
Ще з початку минулого року почали надходити скарги на невиплату зарплат. Обурювалися "співробітники" фейкового мелітопольського вишу - на те, що зарплати урізали, і відпускних не платять. Також лікарям стали з перебоями оплачувати лікарняні. Також "кидали" на гроші громадських діячів - подібні скарги надходили до гауляйтера Мелітопольського району Андрія Сігути.
Нічим допомогти своїм землякам гауляйтер не захотів.
Комунальники також отримують гроші то з перебоями, то із затримкою. Попутно окупанти продовжують "різати" пенсії всім підряд - навіть ветеранам праці. Вони ж ветерани української праці, а не скрепної, навіщо їм доплачувати?
На всі скарги мелітопольців, які залишилися без засобів до існування, відповідь одна: ідіть ви... у прокуратуру!