Майже місяць “мандрувала” сім’я, аби із тимчасово окупованого Мелітополя дістатися підконтрольній Україні території. Навіть незважаючи на “підготовленість”, люди були змушені кілька тижнів терпіти знущання із боку окупантів. Рашисти погрожували, у разі чого, відібрати малолітню дитину.
Історію свого виїзда розповіли переселенці в одному з українських телеграм-чатів, у якому люди діляться один з одним своїми історіями “евакуації” із окупованих рашистами міст і сіл.
- Виїжджали ми 13 лютого через Колотилівку: я, чоловік, трирічна дитина, три великі собаки та котик. По документах: у мене та чоловіка паспорти українські та російські, у дитини – українське свідоцтво про народження, у тварин – українські ветеринарні паспорти з щепленнями від сказу, всі тварини мають мікрочіпи.
У Мелітополі перевізник зібрав усіх “заявлених” пасажирів і поїхали через Маріуполь на Новоазовськ. Але на КПП не пропустили чоловіка. Сказали, що він зазначений у базі ФСБ.
- Зазначу, що з початку окупації у нас було чотири обшуки будинку, на блокпостах нас неодноразово фотографували, бо не було паспортів рф. Ми їх отримали наприкінці січня, щоб виїхати. Наше місце роботи теж мало значення (ЗАЕС). Із росіянами ми не підписували контракт, – каже жінка.
Зважаючи на ситуацію, перевізник порадив спробувати проїхати через КПП “Ізварине” в Луганській області. Порадившись з усіма пасажирами, було вирішено такий маневр спробувати.
- На КПП “Ізварине” нас відразу запитали, чому не пройшли в Новоазовську. Відповіли, що не всіх пасажирів пропустили без пояснення причин, тому спробували проїхати тут. Наш бус тримали з 13:30 до 23:30. Всіх викликали на бесіду, навіть водія. Перевіряли телефони, питали, чи є інші носії інформації.
За словами оповідачки, до неї із чоловіком були окремі питання: чому ми в базі ФСБ, як агресивно налаштовані до рф? Чому не підписали контракт з рф? Чому так довго не отримували паспорти рф та чому не оформили дитині російське свідоцтво? Чому не оформлювали виплати та матеріальну допомогу від рф? В результаті, після десяти годин розмов та погроз, окрім цієї родини, проїхали всі.
- Нас забрав наряд місцевої поліції, забрали документи та телефони. На чоловіка сфабрикували адміністративне порушення та закрили на 10 днів за рішенням суду. Мене із дитиною відвезли в "гостиницу" - пункт тимчасового розміщення. Поліграф я та чоловік проходили на четвертий день утримання.
На цьому пригоди бідолашної сім’ї не закінчились, ще було два з половиною тижні допитів та погроз. Більше за все люди боялися, що заберуть дитину.
- На допитах залякували, принижували, трохи прилетіло і фізично. Розказували, що КПП “Колотилівка” закрили, і нікого вже не випускають. Що відвезуть на Шереметьєво і далі по таборам. Але ми розуміли, що на нас нічого серйозного немає.
Під час утримання чоловіка у в'язниці годували, а от жінку із дитиною – ні. Продуктів, що брали в дорогу вистачило лише на два дні. А у “гостинице” готувати не було де.
- Раджу брати в дорогу російські рублі з запасом. У нас було із собою п’ять тисяч рублів, бо планували доїхати за три дні. Тому шукала місцевих, кому рідні могли переказати гроші. Із собою було трохи євро, але без паспорта банк не міняє. В таборі з нами сиділо кілька людей, один з них, на мою думку, був “підсадний”, бо постійно задавав провокаційні питання, пропонував поміняти йому гроші (за незаконний обмін у рф – до шести років позбавлення волі).
Відпустили сім’ю 5 березня ввечері. Їм пощастило, що у “знайомого” перевізника у той день був виїзд, і за ними заїхали вже наступного дня.
- До Колотилівки доїхали близько опівночі 6 березня. Ночували в отелі. На наступний день були на КПП, але трапилася перевірка, і КПП закрили до кінця дня. Повернулися в отель на ніч... Перевірку пройшли всі, поводилися із усіма ввічливо. Питання такі самі, як і на КПП “Ізварине”. Але у нашої родини вже було “зелене світло” із “поміткою” щодо проходження поліграфу, тому просто звіряли відповіді із зазначеними в базі.
8 березня сім’я нарешті дісталася Сум (подорож тривала із 13 лютого).
Насамкінець жінка дає кілька порад, як із мінімумом проблем вивезти із окупації тварин.
– Обов'язково наявність ветеринарних паспортів та щеплень від сказу (інші щеплення не обов'язкові, але бажані). Інформація щодо чіпування повинна бути внесена до ветпаспорта. Також просять показати фото собак та кота за минулі роки, щоб довести, що тварини дійсно наші. Тварин від кулі спасли саме ветпаспорти і те, що собаки не кинулися на поліцію та представників служби безпеки.
“Якщо до вас раніше були питання у росіян, чи на вас писали доноси "доброзичливі" сусіди, які радіють "русскому миру", чи ще щось... мала дитина чи тварини не зупинять затримання і цього не можна виключати при плануванні поїздки”, – попереджає жінка.
І додає: “Та якщо ви надумали виїжджайте, всі ймовірні труднощі того варті! Всім наснаги та успіхів!”.
Шановні читачі! Якщо у вас є своя історія виїзду із окупації, можете анонімно надсилати її на спеціально створену електронну скриньку [email protected] або на наш чат-бот @Riamsupport_bot.