!["Будем звонить, пока всех не обзвоним": в Мелитополе работники рашистского колл-центра кошмарят ветеранов (фото)](/images/news/2024/05/350067.png?1715576613)
Уже наближається середина травня, а побєдобєсне божевілля в тимчасово окупованому Мелітополі не вщухає. Цього разу підтримати скріпи вирішили працівники кол-центру.
Навіть після сакральної дати 9-го травня рашисти продовжують проводити абсурдні заходи. Росіяни остаточно закошмарили дітей, вбираючи їх у військову форму і змушуючи нести варту, витягли на вулиці багатостраждальний танк і багато іншого.
Жителів також встигли заспамити вітальними смс-ками, але цього виявилося замало: у хід пішли обдзвони, причому не всіх підряд, а саме ветеранів.
Суть полягає в тому, що працівники кол-центру надзвонюють ветеранам зі створеного списку і криво зачитують із папірця такий самий кривий текст такого змісту:
- Ало, це «Ім'я/По батькові»? Шановний/ая «Ім'я/По батькові», від імені губернатора та уряду Запорізької області вітаємо вас із днем великої перемоги. Бажаємо вам мирного неба, міцного здоров'я, довгих років життя. Вдалого дня.
Складно сказати, яке мирне небо мали на увазі рашисти, щодня обстрілюючи десятки населених пунктів України, але маємо те, що маємо.
- Триватиме ця акція, поки ми не обдзвонимо всіх ветеранів. Це не на певну кількість днів, а поки ми не обдзвонимо всіх і поки всіх не привітаємо. Ми раді, що в нас є така можливість - зателефонувати і порадувати, - заявляють колобки.
З кожним роком реальних учасників війни стає дедалі менше. Зрозуміло, Мелітополь - не виняток, і такий обдзвін міг би тривати лише день, якби не бажання колобків і рашистів покрасуватися, а пропагандисти не використовували подібні «акції» як гучні інфоприводи.
І, мабуть, якби окупанти не підключали до цього списку псевдо-ветеранів, яких вони так люблять використовувати на публічних заходах і пропагандистських сюжетах.
Звітувати на камеру пропагандистів поставили Світлану Думанович, яка обіймає посаду аж старшого оператора кол-центру так званої «інформаційно-довідкової служби Запорізької області». Дівчина з ентузіазмом розповідає про важливість їхньої «місії».
Народилася Світлана 25 березня 1997 року в досить «ватній» родині, чиї проросійські погляди повною мірою полізли назовні після початку повномасштабної війни. За іронією долі, теперішня працівниця окупаційної структури мала дещо інші погляди і спокійно носила українську символіку зі своїм сином, якого, до речі, народила в 17 років.
Встежити за життям Свєти в соціальних мережах непросто - на більш-менш свіжій сторінці у ВК вона підписана прізвищем Шангіна, тоді як на старішій - Думанович.
Ймовірно, дівчина продовжує влаштовувати особисте життя - на фотографії її матері, яка також працює на окупантів, вона стоїть в оточенні чоловіка і вже двох дітей.
Але всі ці нюанси з біографії Світлани насправді не мають жодної ваги, адже головне в даній ситуації те, що вона пішла на службу до ворога і займається такою ж пропагандистською діяльністю, як і її колеги.