!["Беру отпуск, чтобы ехать на фронт" - известный спортсмен и волонтер из Мелитополя рассказал о своей добровольной военной службе (фото, видео)](/images/news/2024/06/352709.jpg?1718301542)
Валерій Газаєв, керівник управління фізкультури і спорту Мелітопольської міськради, волонтер, громадський діяч, а з квітня доєднався до добровольчого загону (не плутати з ЗСУ).
Він розповів про службу у загоні вогневої підтримки «Сліпа Лють» Української добровольчої армії, своє ставлення до мобілізації, ситуацію на фронті.
- Я долучився до служби з 1 квітня цього року, в мене було три ротації, зокрема на Луганському напрямку, ми працювали в напрямку Кремінної. Потім, коли поступила інформація, що ворог готує прорив і контрнаступ на Харків, ми переїхали туди, на Вовчанськ. Зараз наш загін працює по трьом напрямкам: FPV-дрони, є кілька розрахунків, які працюють по аеророзвідці, я там зараз перебуваю, і також артилеристи працюють на гарматах.
315 днів боротьби благодійного фонду
Валерій Газаєв каже, що в нього було бажання долучитись захисту держави з перших днів повномасштабної війни, з перших днів окупації Мелітополя.
- Але так сталося, що перші півтора місяці я був в окупації. За цей час я налагоджував роботу нашого гуманітарного фонду «Підтримка Мелітополя». Після того, як я виїхав, у мене також було в планах за кілька місяців налагодити постачання із Запоріжжя до Мелітополя гуманітарної допомоги і долучитися до захисту нашої держави. Але таким неприємним моментом для мене було те, що та величезна кількість проблем, з якими зіткунулися переселенці, які виїхали з окупації і втратили все, ще більша кількість проблем, з якими зіткнулися наші люди у тимчасово окупованому Мелітополі і Мелітопольському районі. По суті, окрім нас самих, мелітопольців, нам ніхто не допомагав у тому об’ємі, що був потрібен, на який ми розраховували і на який заслуговували.
Довелося знову відкладати «військові амбіції» і займатися тим, де була потрібна інша ефективність: гуманітарна допомога, евакуація з тимчасово окупованих територій, особливо вразливих верств населення, людей з обмеженими фізичними можливостями, після тяжких операцій.
- За цей час ми евакуювали понад 300 осіб. Слава Богу, ніхто по дорозі не помер, не постраждав, бо і під обстрілами водії їхали, всяке бувало. І після 315 днів роботи фонду, фсб закрило його в Мелітополі. Ще 2-3 місяці ми тихо, без розголосу підтримували людей з обмеженими фізичними можливостями в Мелітополі, десь близько трьохсот осіб були нашими постійними клієнтами, ми їх так називали. Доставляли у Мелітополь продукти, ліки прямо додому. Але потім це також стало неможливим.
І у військовий час є місце спорту
У Запоріжжі міська влада запропонувала Валерію Газаєву очолити управління фізкультури і спорту Мелітопольської міськради.
- Ситуація там була дуже плачевна, його робота з деяких причин була паралізована, треба було все збирати до ладу. За перший рік окупації ми втратили дуже багато нашого кадрового потенціалу. Спеціалісти, тренери, у них не було вибору, і вони повиїздили хто за кордон, хто в інші міста України, почали влаштовуватися там на роботу. Треба було налагоджувати роботу в Запоріжжі. Стояло завдання залучити наших дітей до безкоштовних занять спортом, щоб полегшити життя їм, батькам, відволікти їх, урізноманітнити вільний час. На це знадобилося близько року. Після того як почало повноцінно працювати наше управління, коли ми відкрили спортивні секції для дітей і дорослих, почали проводити сімейні спартакіади, у мене з’явилося більше вільного часу.
І нарешті те, що планувалося два роки тому, здійснилося. Для служби не просто так обрав саме Українську добровольчу армію. Адже про обов’язки керівника управління фізкультури і спорту і фонду «Підтримка Мелітополя» також не можна забувати. А ще національна збірна Україна з богатирського багатоборства, де Валерій залишається капітаном.
- Ми виступаємо на чемпіонатах Європи і світу, виконуємо розпорядження міністерства спорту в плані інформаційної підтримки нашої держави за кордоном, щоб Україна залишалася актуальною в медійному просторі по всьому світу завдяки нашим перемогам. Окрім того я є одним з організаторів чемпіонатів Європи та світу з богатирського багатоборства. Треба залишатися активним, щоб не допускати росіян до участі в нашому виді спорту. Ті позиції, які напрацьовувалися 10 років, їх зараз неможна втратити, їх треба лише посилювати. А в нашому виді спорту зараз я на такому рівні, що особисто вирішую, чи допускати росіян і білорусів. Це табу, і не обговорюється, і ці позиції треба тримати.
Спецоперації «Сліпої люті»
- Тому враховуючи специфіку моєї роботи, моїх обов’язків, я обрав саме Українську добровольчу армію, окремий загін вогневої підтримки «Сліпа лють». У нас система місій та операцій працює, тобто з’являється якась спільна операція, наприклад, з ГУР чи підрозділом ЗСУ, ми їдемо на ротацію. 2-3 тижні відпрацювали, і у нас є до наступної ротації вільний час, який я можу присвятити своїм робочим обов’язкам.
А щоб їздити на фронт доброволець бере відпустку.
- Коли я їжджу на фронт на ротацію, я беру або відгули, або відпустку, яка передбачена законом України, річна відпустка 30 днів, беру частину з неї, на строк, який мені потрібен для ротації. Коли закінчаться ці відгули і відпустка, що оплачується, буду брати відпустку за власний рахунок.
Валерій на власні очі бачив, що відбувається зараз на фронті. Каже, ситуація вкрай важка, але залишається контрольованою.
- Можу сказати, враховуючи ту інформацію, враховуючи те, що я бачив, зараз, напевно, найважча ситуація з весни 22-го року. Супротивник поновив свої сили, свій потенціал, який він втратив у 22-му році. Вони багато чому навчилися, удосконалили свою зброю, адаптувалися до сучасної війни. У них багато гарматного м’ясо, вони його не рахують, ми бачимо активні намагання наступати на Запорізькому напрямку, не зупиняється наступ на Луганському, Донецькому напрямках, щодня ідуть серйозні бої на Часовому Ярі, почався контрнаступ на Харківському напрямку, є перспективи для них почати його на Сумському. Казати, що ситуація панічна, ми не будемо. Вона в принципі контрольована, але дуже важка.
Та попри все підрозділ «Сліпа Лють» не втрачає ні мотивації, ні оптимізму.
- Оптимізм однозначно є. Так, багато військових втомлені, багато часу минуло, були і надії, і розчарування, але мотивація зберігається, особливо у добровольців. Нас не може хтось змусити щось робити, але коли командир каже, що є якесь завдання, якась спільна операція, бажаючих долучитися до цієї операції набагато більше, ніж місць. Тому є, звичайно, оптимізм. Важко, але заряд бадьорості є, і головне, що мотивація зберігається. Ми добровольці, у нас немає зарплатні, у нас немає контрактів. Всі приходять з різними мотивами, але за покликом серця долучається до оборони нашої країни, і на відміну від ЗСУ ми не отримуємо за це зарплатню. Також ми не отримуємо ніякі пільги. Це мінус. З плюсів можна сказати, що ти більше належиш сам собі, ти не прив’язаний до якогось одного місця дислокації.
«Не мають воювати всі»
Валерій Газаєв цілком відверто розповів і про своє ставлення до закону про мобілізацію.
- Я не відношуся то тих військовослужбовців, які вважають, що воювати мають всі. Це неможливо ні в якому випадку. І є величезна кількість не менш важливих професій тут в тилу. Хтось має лікувати людей, поранених військових, вчителі, викладачі в університетах мають навчати наших дітей. Ці процеси не можуть зупинятися, ми і так сильно постраждали після ковіду в цьому плані. Поліцейські мають стежити за порядком у містах, де знаходяться наші діти, родини, поки ми служимо, ремонтувати машини хтось має наші, які там постраждали.
Закон про мобілізацію і підходи нашої влади до мобілізації, вони, м’яко кажучи, не ідеальні. Дуже багато огріхів, багато часу і потенціалу втрачено на початку війни. А зараз ці процеси відбуваються не так, як цього хотілося б. Як доброволець можу сказати одне, для мене велика честь як для чоловіка, як для громадянина моєї коханої України долучитися до її захисту. Я не вважаю, що це має бути примусом. Це має йти від чистого серця, бути виваженим рішенням, а не примусом. Багато часу було втрачено і зроблено багато помилок.
Мотивація йти на війну
На питання, як можна зараз вмотивувати людину йти боронити державу, Валерій має відразу три відповіді.
- По-перше, треба налагоджувати здорову інформаційну політику і здорову пропаганду для цього. По-друге, треба робити певні дії, щоб зменшити прірву між цивільними і військовими, яка за ці два роки, на жаль, стає все більшою, і підняти довіру до військовослужбовців ТЦК і тих органів, які відповідають за мобілізацію. І по-третє, гроші. Повинна бути підтримка максимальна як центральних, так і місцевих органів влади. Будемо казати прямо: в цьому плані росія попереду нас. У них є чіткі критерії, що підписується контракт на півроку, є підйомні відразу, є хороша зарплатня, і вони знають конкретно, що шість місяців треба відслужити, вони отримають за це хороші гроші, і потім вони можуть бути звільнені від служби, або продовжити контракт за бажанням. Я вважаю, що повинні бути чіткі критерії демобілізації, це ключовий момент зараз для мотивації людей. Люди не знають скільки ще буде ця війна, скільки їм служити. Повинен бути закон про демобілізацію і також врахований фінансовий аспект максимально, щоб мотивувати людину, щоб вона була спокійна, що поки вона служить, її родина буде забезпечена і не дай Боже, якщо щось станеться, потім також про її родину не забудуть.
Колаборантів повинні покарати
Звичайно, Валерій не міг не згадати і про свій рідний Мелітополь, його звільнення від зрадників і повернення додому.
- Що стосується колаборантів, вони повинні відповідати перед законом України за свої діяння. Дуже багато матеріалів зібрано слідчими, СБУ. Закликаю всіх свідомих громадян Мелітополя, які виїхали, долучатися, якщо є якась інформація про колабораційну діяльність тих, хто залишився там зрадників, долучатися до слідства, звертатися до СБУ, бути свідками на судах. Таким чином законними методами ми повинні навести лад у нашому місті.
Ми працюємо зараз безпосередньо над тим, щоб повернутися додому, щоб всі наші люди повернулися в свої домівки. Поки наша боротьба триває, надія завжди є. Однозначно я буду повертатись одним із перших в Мелітополь. У мене великі плани як у сфері спорту, так і у сфері науки, освіти, є конкретні розробки мої, які я буду втілювати у життя після повернення додому.