Мешканцям сіл окупованої Мелітопольщини можна тільки поспівчувати. Ці люди при рашистах проходять усі кола пекла. Питної води в них немає навіть за гроші.
Здавалося, навесні проблема відсутності водопостачання в деяких селах досягла апогею. Були закриті школи, а люди змушені були забивати худобу, оскільки поїти її було нічим.
У травні в село з пафосом запустили технічну воду. Гауляйтери публікували переможні відео з іржавою водою.
Уже тоді люди цікавилися, коли в кранах з'явиться питна. Окупаційна влада годувала жителів сніданками, і питання донині не вирішене. Люди шукають відповіді у голови ВЦА Сігути, і явно натякають гауляйтеру на щось недобре:
- Ви коли приїжджали з візитом до нас у село, сказали що ви не балобол... А сказали, значить зробите... Тільки ви, то обіцяєте, що вода буде до кінця травня. То протягом двох тижнів. Але не видно води і на горизонті, хоч і травень пішов і два тижні в тому числі... - пишуть люди.
Намотуючи сигутівську локшину на вуха, мешканці були змушені купувати питну воду в магазинах. Але тепер закінчилася і вона:
- Доброго дня, Андрію Леонідовичу. Підкажіть, до кого звернутися: у с. Високе в магазинах уже тиждень немає питної води! Як і мінеральної лікувальної. Магазини замовлення зробили, але води немає, - пишуть у мережі.
Варто зазначити, що на запитання Сигута відповів оперативно і навіть голосовим повідомленням. Утім, нічого обнадійливого, мешканці села, звісно, не почули:
- Сьогодні прочитав ваше повідомлення, вже працюємо в цьому напрямку. На жаль, у постачальників води не вистачає транспорту для доставки. Опрацьовуємо зараз це питання. Щойно його буде вирішено, зробимо окреме повідомлення, - викрутився «не балабол» Сігута.
Із набору казенних фраз зрозуміло одне: про питну воду у свердловинах уже й не йдеться, а покупну мінеральну (напевно, зовсім не дешеву) колись, можливо, завезуть, на чому влаштують ще одну піар-акцію.
Нічого нового, але цікаво інше. Від Мелітополя до Високого їхати всього 45 кілометрів. Це, безумовно, дуже і дуже далеко, з точки зору логістики неосяжної. Але якщо транспорту на завезення продуктів першої необхідності в села в окупантів не вистачає, то чому з цією місією не справляються настільки розрекламовані рашистами автолавки? Пам'ятається, самі окупанти обіцяли, що ці чудо-юдо машини будуть приїжджати навіть у прифронтові села не рідше двох разів на тиждень. Але, мабуть, і тут не склалося...