Тимчасово окупований Мелітополь увійшов в програму виплат за знищене житло.
Як ми вже повідомляли,наприкінці минулого року уряд затвердив експериментальний проєкт з обстеження зруйнованого майна мелітопольців. Здійснюється дана програма завдяки свідченням супутникових знімків про масштаби руйнувань. Таким чином, за участі Мелітополя в урядовій програмі «еВідновлення» у наших земляків з’явилась можливість отримати державну компенсацію за втрачені помешкання.
У межах пілотної урядової програми єВідновлення, в якій брав участь Мелітополь, було подано 10 заявок. Але шість із них були відхилені через те, що люди подали заявку на компенсації за пошкоджене, а не зруйноване житло. Є точно зруйновані два будинки, по яких немає суперечок. Сума компенсації за будинок - приблизно ₴2 мільйони, - каже голова Запорізької обласної військової адміністрації Іван Федоров.
З однією з мелітопольських родин, яка одна з перших взяла участь у експерименті супутникового дослідження зруйнованого майна, журналісту РІА-Південь вдалось поспілкуватись. Родина Христофорових вже отримала сертифікат на придбання житла. Ось як виглядало їх житло до руйнації.
В цьому домі до повномасштабного вторгнення ворога пройшли найщасливіші миті життя Христофорових. Олена зберігає у своєму телефоні відео вітання донечки у її рожевій дитячій кімнаті з Днем народження. Ніхто й гадки не мав про те, на що перетворе ворог їхню сімейну оселю.
У ніч із 17 на 18 березня Мелітополь струсонула серія найсильніших вибухів. Булав уражена російська військова база на одному з підприємств Мелітополя.
Ракети ПВО окупантів летіли на житловий сектор в провулку Будівельників. Загорілося 2 житлових будинки і 3 автомобілі. Олена Христофорова в інтерв’ю РІА-Південь пригадує як все відбувалось:
– Подія трапилась вночі, і ми знаходились вдома. Над нами було збито ракету. А в наше подвір’я влучили частини вибухівок. І вони весь час падали-падали, розривались. Нам здавалось, що це не скінчиться ніколи. Ми ж спали в одній кімнаті. Тривав вже місяць війни і ми родиною тримались разом, бо так здавалось безпечніше.
Від вибухів спочатку дуже постраждали кімнати, чоловік намагався гасити пожежу, а воно усе прилітало і прилітало… Наша автівка зайнялась і одразу вибухнула. До ранку усе було зруйновано.
– Яким було ваше життя в окупації?
– Навіть не можу передати. Це був просто жах. Начебто знаходишся вдома, але відчуття, що не вдома. Боїшся очі здійняти, коли йдеш по вулицям міста. Постійно їх опускали, бо навпроти нас жили чеченці, і в їх бік навіть не дивились. Ми боялись за дітей, на вулицю боялись виходити. Ми ж в окупації тільки місяць пробули. Дякувати Богові виїхали і оце жахіття перебування в окупації якось стирається з пам’яті.
– Як виїжджали з Мелітополя?
– 18 березня наше житло зруйнували, а 8 квітня ми покинули Мелітополь. Довелось шукати, як виїхати, бо в нас не було вже автівки. Жах, що коїлось. Перевізники брали по 500 доларів з людини за виїзд. Нам допоміг мелітополець – він зараз на підконтрольній Україні території. Тоді він дав нам мікроавтобус. Ним і виїжджали, мій чоловік був водієм. Нас їхало близько 20 жінок і дітей. Я чітко пам’ятаю перший український блок-пост, коли ми проїхали оті 17 російських.
Ми хапали повітря і відчували, що це інше повітря свободи і безпеки. Я ледь стримувала емоції. А в Запоріжжі купила кави, і коли сідала в потяг, щоб їхати далі, то не витримала – просто розридалась.
– Який шлях довелось подолати, щоб отримати сертифікат на нове житло?
– На початку не було ніяких процедур. Потім я дізналась, що можна податись на отримання сертифікату для придбання житла замість знищеного. Навіть, чула, в Європейський суд з прав людини подавали відповідні заявки.
Ми вже були в Кропивницькому, коли я почала звертатись в різні інстанції, які займались питанням фінансового відшкодування за втрачене майно. Тоді я не могла знайти, хто б міг скласти заяву – це було складно. Потім звернулась в офіс, де надають безкоштовну юридичну допомогу. Там мені порадили написати заяву у слідчого в поліції. Ось так я розпочала шлях повернення коштів за свою втрачену домівку: склала заяву в поліції, потім вона передавалась далі, побувала у Запоріжжі.
Отже, узгоджувалися мої звернення по різних інстанціях деякий час, аж поки на порталі «Дія» не з’явилась програма «eВідновлення». Я і туди надіслала заяву. Далі залишилось просто чекати. Десь через півроку наша родина отримала сертифікат.
– Чи придбали ви житло, і чи відповідає сума вартості втраченого майна?
– Ми нічого не придбали, бо грошей ще не отримали. Так, ми замовили кошти і знайшли житло. Але, думаю, що ми його не купимо, бо спливає термін домовленості на придбання. Наша заявка на отримання компенсації ще в черзі тільки на розгляд.
Сума, яку ми маємо отримати, складає десь половину від розміру втраченого. Не врахована до того ж і автівка.
Мелітополь був дуже доглянутим і найкращим для життя містом – другого такого немає – я була там щасливою. Рівноцінного помешкання я вже не знайду, - зітхає Олена.
За останніми даними, майже 700 осіб в Запорізькій області вже отримали фінансове відшкодування за пошкоджене житло. Також схвалено близько 800 заяв на компенсацію за пошкоджене житло загальною сумою майже 57 млн грн. Із 150 поданих заявок громадянами отримано 75 сертифікатів на 94 млн грн, – йдеться на офіційному сайті ЗОВА.
Як вказується, джерела фінансування експериментального проекту – «кошти міжнародної технічної допомоги в рамках програм допомоги і грантів ЄС, урядів іноземних держав, міжнародних організацій, донорських установ».