Тисячі мелітопольців, які з якихось причин не змогли виїхати з окупації, стали заручниками ситуації в рідному місті.
Мелітополь був окупований російською армією в перші дні повномасштабного вторгнення. Відтоді минуло більше двох років і життя в медовому місті кардинально змінилося. На всіх білбордах повісили героїв Радянського Союзу з написами типу "Мелітополь - ми пам'ятаємо". Усі українські прапори давно зняли, а на кожному стовпі повісили російські та радянські. Понавішали й численні банери з цитатами Путіна.
За словами мелітопольців, від усього, що відбувається, просто нудить. Окупацію вони порівнюють із чадним газом, ніби маніяк повільно душить тебе, але не дає померти. Люди тепер розрізняють за звуком КАМАЗи, "Урали", "Тигри", джипи "Патіріот". Їм здається, це на все життя.
Люди кажуть, що живуть немов над ними занесений Дамоклів меч. Вони змушені жити якимось своїм окремим життям, щоб ні сусіди, ні будь-хто інший не дізнався про їхню проукраїнську позицію. Після цього відчуття, немов тебе вимазали в багнюці, і хочеться зайти в душ, змити все і залишитися собою. І рідний сад і будинок тепер здаються чужими. У людей вибили ґрунт з-під ніг і споганили все, що вони любили і цінували.
Заради власної безпеки тисячі городян змушені приховувати своє невдоволення "русскими миром" і окупаційною адміністрацією. За найменший прояв підтримки та любові до України людей викрадають і відвозять на "підвал". Але мовчати про все наболіле місяцями дуже складно.
- Місяць тому поховала маму, - розповідає городянка. Вона дуже переживала і чекала, коли онуки повернуться додому... не дочекалася. Діагноз - серцева недостатність. Сьогодні їхала в автобусі й думала про те, що моя мама ще могла б жити, якби не ця проклята росія.
За словами дівчини, емоції захлеснули її з головою і вона, перебуваючи в маршрутці, зателефонувала знайомим і спеціально дуже голосно, щоб люди в автобусі почули, почала проклинати всіх росіян. При цьому вона дивилася на реакцію людей.
- Однак усі зробили вигляд, що не чують, - розповіла дівчина. І тільки сьогодні я зрозуміла, що в Мелітополі залишилися одні зомбі і їм все одно, в якому світі існувати".
Насправді, патріотів України в Мелітополі тисячі, але вони розумно приховують свою позицію. Тим паче що в маршрутках і таксі нерідко бувають провокатори, які лише чекають необережно кинутого слова. Після чого людину відвозять у коментадуру.
