Черги, дефіцит і блат - це три головні атрибути СРСР, які сьогодні повернулися до Мелітополя з приходом російських окупантів.
Спочатку в місті з'явилися черги. Люди з 4-5 ранку займали їх перед банками, аптеками, пунктами видачі гуманітарних продуктових наборів, пенсійним, за підключенням до Інтернету і за російськими СІМ-карами.
А до черг додалася ще одна "відрижка" радянського суспільства - дефіцит.
Примітно, що притягнути "совкові традиції" окупанти змогли навіть у мережу сучасного торгового центру "Мєра". Ні, ні. Черг у "Мєрі" не спостерігається, а скоріше навпаки. Іноді жителі Мелітополя відзначають, що в торговельному залі в денний час можна застати не більше 2-3 покупців і сплячих касирів. А все тому, що товар дорогий і, м'яко кажучи, дивний асортимент:
- Зараз асортимент у ТЦ "Мєра" збільшився, але дуже, дуже далеко до українського АТБ. Ціни вищі в три і більше разів, - розповідає мешканка Мелітополя. - З'явилася Фанта і Coca-Cola з Білорусі, і в кілька разів дорожче, ніж було в АТБ до війни. Щось у районі 215 рублів за два літри.
Але біля залізничного вокзалу в магазині такий самий товар можна купити за 160 рублів. Теж саме з Кока-колою. Кава, чай, усе з Казахстану.
Та якби не Казахстан, то полиці тут були б порожні. Про ковбасу в окупації я вже забула. М'ясні тушонки тільки на ринку беру за 100 рублів баночка вагою 350 гр. У "Мєрі" від 280 до 350 рублів такі. Рибних дуже багато консервів, ціна - якість відносно не погана.
У перший раз потрапила в "Мєру" на вулиці Героїв України. Таке враження, що вони там попит взагалі не враховують.
І це той момент, коли на тимчасово окупованих територіях з'явився радянський дефіцит.
І куди не кинься, чогось немає. Немає вибору мила, але водночас тут вкрай багато якогось Lux мила, і це дуже не розумно.
Десь на 80% у мене завжди проблема пошуку якогось товару. При Україні я такого не мала.
Таке враження, що потрапила в якусь міфічну країну, де не за розумною логікою все зроблено. І ще когось дивує що тут багато ждунів! Та за таких цін тут одні ждуни й будуть!
Не ждуни тут тільки ті, хто зрадив Україну давно, і сидить на федеральних зарплатах, - міркує мешканка Мелітополя.
А ось ще один актуальний відгук від покупця, який сходив у ТЦ "Мєра".
- У торговому центрі "Мєра" я буваю рідко. Там усе дорого - не по моїй пенсії. А це зайшла за вівсянкою. Мабуть, це єдиний смачний продукт з усього російського г@вна. Звернула увагу на полицю з яйцями. Дрібні, розміром зі сливу, всі в курячому гівні - 8,40 рублів за штуку.
А найсмішніше не це. А те, що над яйцями висить оголошення: "Більше 1 десятка яєць в одні руки не відпускається". Грьобаний совок, - пише нам пенсіонерка.
До слова, мелітопольці також повідомляють, що останнім часом із прилавка стали зникати товари місцевого виробництва. Якщо раніше це стосувалося масла вершкового та іншої продукції мелітопольського молокозаводу. То тепер далеко не всюди знайдеш у магазинах соняшникову олію місцевого виробництва. І це при тому, що завод олійноекстракційний працює в три зміни і щоночі місцеві жителі чують, як завантажують залізничні склади, і продукцію вивозять із Мелітополя залізницею (гілка підходить прямо до виробничих площ олійноекстракційного заводу).
Зникає з прилавків і борошно місцевого виробництва.
Пояснення цьому явищу просте - російські загарбники товари місцевих виробників вивозять у Крим і Росію. А в Мелітополь завозять продукти низької якості, вироблені в ДНР, низці областей Росії, Казахстані і навіть із Китаю. Природно, з огляду на транспортування, такий товар коштує набагато дорожче.
Звертають увагу мелітопольці і ще на низку радянських замашок, які в цивілізованому світі зрозуміти складно, а ось для росіян - це нормально.
- А ще таке правило запровадили в "Мєрах" - якщо продукти запаковані у два пакети, то за другий потрібно платити 1 рубль, - розповідає мелітопольська пенсіонерка.
- А ще при мені на касі стояв один чоловік. Він узяв один банан коричневого кольору - уже зіпсований. Думав, що його йому продадуть за зниженою ціною. А касирка рявкнула, що ціна стандартна. Мужик просто біля каси з'їв його.
Це і є хвалена пропагандистами "бАгатая русская жизнь" з її совковою атрибутикою.
Раніше ми повідомляли про те, що в ужиток мелітопольців стало заповзати таке радянське поняття, як "блат". Так, мелітопольські перевізники поскаржилися, що в нове державне підприємство Росії "Автотранспорт Запорізької області", куди завезли великі автобуси, на роботу маршрутників брали по блату. Жодних офіційних оголошень про вакансію ніхто не давав, але працевлаштування проводилося нелегально "для своїх".