З приходом окупантів Мелітополь заполонили російські товари. Після знайомства з деякими продуктами "мейд ін раша" можна опинитися в лікарні.
У перші місяці окупації Мелітополя російські загарбники повністю заборонили провезення в місто українських товарів. Перший час мелітопольці виживали в умовах жорсткого дефіциту, а потім із Криму почали завозити продукцію виробництва рф та її економічних партнерів. Мелітопольці звикали до нових для себе продуктів, але продовжували сумувати за українськими товарами, тому що більша частина продукції, яку завозили під "кришею" окупантів, була вкрай низької якості. Мешканці Мелітополя регулярно скаржилися, що російські продукти неможливо їсти - чимало з них зроблені ніби "на корм худобі", та ще й продавалися втридорога: за колишніх часів за ці самі гроші можна було купити високоякісні товари українського виробництва.
Крім високих цін, низької якості та сумнівних смакових "якостей" деякі з цих продуктів можуть бути потенційно небезпечними для здоров'я. А головне, у разі виникнення проблем зі здоров'ям унаслідок вживання їх у їжу, нікому потім нічого не можна буде довести.
Багато мелітопольців підтвердять, що одним із "продуктових символів" окупації для них є "непізнаний кетчуп". Цей кетчуп у пластиковій пляшці вирізняється поміж інших повною відсутністю маркування: на упаковці немає ні етикеток, жодної інформації для покупця, ні дати виробництва і кінцевого терміну вживання - невідомий навіть виробник і країна походження. Це буквально "лотерея" під назвою "вгадай, що купив". І якщо в тому ж російському супермаркеті "Мєра" залишають на ціннику бодай якусь інформацію, якій можна вірити або не вірити, то в пересічних магазинах чи на ринках його продають просто так: хочеш бери, хочеш не бери.
Привабити покупця цей товар може насамперед низькою ціною. На цей "гачок" і попався наш читач, який незабаром дуже пошкодував, що вирішив заощадити і купив настільки підозрілий продукт.
- Я такий кетчуп спочатку не наважувався купувати. Ну, без маркування, без виробника, терміну придатності - підозріло і зовсім не вселяє довіри. Однак обмежені фінансові можливості змусили мене економити і я купив такий на свій страх і ризик. Виявилося, кетчуп як кетчуп. Купував його в різних магазинах і точках - якість приблизно однакова, хоча часом здавалося, що рецептура різна.
А ось днями на мене чекав несподіваний, неприємний "сюрприз". Уночі мені стало зле: прокидався разів шість за ніч, був стан як за температури, легкий озноб, слабкість, болів живіт і дуже боліла голова. Цей стан протримався до ранку. Я спочатку грішив на ковбасу, але наступного дня знову з'їв цього кетчупу - зовсім небагато, і мені одразу стало знову погано, з тими ж симптомами, - розповідає мелітополець.
Можна було б подумати, що це банальне харчове отруєння простроченням або неякісним продуктом. Але у потерпілого є підстави вважати, що не все так однозначно.
- Нездужання і біль у животі ще можна було б перетерпіти, але це було не найстрашніше. Найгірше був абсолютно огидний, бридкий присмак у роті й у горлі - якийсь хімічний, ні на що не схожий. Мені нема з чим його порівняти, я ніколи не "куштував" нічого подібного. Він такий стійкий і сильний, що якби я був комусь потрібен - подумав би, що мене отруїли. Тримався цей мерзенний присмак майже цілий день і нічим його не можна було збити або приглушити. Кетчуп точно не був зіпсованим: я впевнений, що виробник "бодяжить" його якимись хімікатами. Це небезпечно їсти, - підсумовує незадоволений клієнт.
Якщо отримати важке отруєння таким кетчупом або подібними "невідомими" продуктами, то довести цей факт було б неможливо, навіть якби на окупованих територіях працювали суди і діяв захист прав споживачів. Людині, яка купила товар із повністю відсутнім маркуванням, ніяк не вдасться довести, де, коли і в кого вона його купила, довести, що товар був чи не був прострочений тощо. Тому щоб не потрапити в таку вкрай неприємну і безвихідну ситуацію, найрозумніше утриматися від купівлі товарів невідомого складу і походження.
Тим часом, гауляйтер Мелітополя буде спостерігати за розмноженням собак