Работа у снайпера не из простых. Особенно для девушки. "Кукушка", которая сейчас воюет на Мелитопольском направлении, до войны работала журналистом.
Как прошла ее трансформация в снайпера 47-й бригады и как проходят будни на Запорожском направлении, "Кукушка" рассказала в интервью на YouTube-канале "СтартКом ЗСУ".
Когда родина зовет
По словам "Кукушки", она хотела пойти в армию еще в 2014-м году. Девушка была на Майдане и в Крыму в качестве журналиста. Затем начались события на Донбассе, и она поняла, что делает недостаточно для своей страны. Но просто так пойти в армию "Кукушка" не могла. Во-первых, она не понимала, что такое армия, и как там служить. Поэтому девушка начала учиться при любой возможности. И в момент, когда поняла, что она готова, решила быть именно снайпером. "Кукушка" была уверена, что именно на этой позиции сможет быть максимально полезной. Но на тот момент женщин брали в армию только в качестве радисток, медиков, в случае наличия образования, или работником кухни.
Девушка даже однажды обращалась в военкомат, но ее не взяли. Но когда в украинской армии расширился список профессий для женщин, "Кукушке" уже позвонили из военкомата сами. Это был 2016 год. С тех пор девушка служила в 58-й бригаде ВСУ: сначала стрельцом, потом снайпером. Затем "Кукушка" вернулась на гражданку, к профессии журналиста.
Когда началась полномасштабная война с россией, "Кукушка" с напарником в тот же день, 24 февраля, пошли в военкомат, и пошли служить:
- Щодо мене, то це було б якимось лицемірством, після стількох років підготовки, почалась повномасштабна війна. Звісно, я мусила піти в перший день, а в який? Я щось вмію, я можу щось зробити, напевно, можу когось навчити. Звісно, я пішла, всі мої друзі пішли. В якийсь момент думали з напарником, хто нам в Києві може допомогти купити якесь спорядження. І зрозуміли, що нікого нема, всі поїхали на війну... Часто чую, що на війну повинні йти тільки ті, хто хоче і вміє воювати. У 2014 році я також так думала. І так і було, держава могла собі це дозволити. А зараз - ні. У нас все горить-палає, потрібні всі люди з відрами, а не тільки спеціально навчені пожежники…, - рассказывает "Кукушка".
Работа не как в фильмах
По словам девушки, работа у снайпера специфическая. Она заключается больше в наблюдениях, чем в бою:
- Ми не воюємо, як пехота. Ми висуваємося на точку, дуже багато спостерігаємо, збираємо інформацію, і в потрібний момент робимо постріл, - рассказывает украинский снайпер.
По словам девушки, зачастую снайперы работают по графику, но бывают и сложные моменты. Например, украинские снайперы в течение 2,5 суток меняли друг друга каждые 2-4 часа в режиме нон-стоп.
Подготовка к работе у снайперов тоже тяжелая. По словам "Кукушки", в первую очередь нужно собрать "наплічник", рюкзак со всем необходимым. Только одна винтовка весит 9 кг:
- Коли я вийшла на перший вихід, я зрозуміла, що щось іде не так. Тому що всі йшли дуже швидко, а я здихала десь позаду. А потім зрозуміла, що у всіх наплічники по 10 кг, а мій під 20 кг важить. І на другий вихід ми перерозподілили цю вагу, щоб у кожного було кілограм по 13-15, щоб всі мали однакове навантаження.
Також перед виходом треба почистити гвинтівку, переконатися, що все працює. Треба зібрати всю необхідну оптику, розрахувати на скільки діб ми вирушаємо. Тому що зараз специфіка така, що ні криниць, ніякої води немає, і потрібно всю воду тягнути на собі. Тож вся підготовка, що зібрати наплічник, дійти до точки, а там вже лягати і спостерігати. І спостерігати довго, нудно, бо годинами може нічого не відбуватись, - рассказывает "Кукушка".
Рабочие будни снайпера
Больше всего девушке запомнился первый выход на службе. Так вышло, что на месте выяснилось, что у снайперов есть всего одна позиция, где было постоянное движение наших солдат и техники - ходили группы пехоты на штурм, группы раненых после штурма, рядом стояли гранатометы. Это были сутки, когда вокруг буквально все летало. В такие моменты, по словам Кукушки, мозг просто отключается:
- Ми прийшли на точку, заняли позицію. Іде група поранених, і зупиняється саме напроти вікна, де ми спостерігаємо, просять допомоги. Хлопці вийшли допомоги, а я лежу на позиції. І, мабуть, в той момент нас побачили росіяни з дронів... Щось прилітає в 50 метрах. Я подумала, що все нормально, іде бій. Тут друга міна прилітає вже за 30 метрів. Вирішила, що вони просто криворукі. Третя прилітає в метрах 15, я підіймаю голову, і бачу такий кінематографічний кадр, як на мене зверху падає сіре, сгоріле листя, наче сніг у фільмах про Другу світову війну. Лежу і думаю: треба тікати (сміється). Схопила гвинтівку, і побігла, але то таке, - вспоминает свой первый рабочий день "Кукушка".
Мифы о снайперах
Также девушка развеяла мифы о снайперах. По ее мнению, снайпер - это просто хороший стрелок, которой не пожалел своего времени, чтобы разобраться, как работает оружие, что делать с патронами, подобрал хорошие патроны к хорошему оружию, и научился со всем этим работать. Ничего сверхсложного, по мнению молодой украинки.
А все разговоры, что снайпер должен быть буквально тенью, "Кукушка" отметает, как стереотип, который сложился после Второй мировой войны, когда снайперы стреляли с расстояния 300-400 метров, и должны были действительно быть максимально незаметными. Теперь снайперы стреляют с расстояния более километра, и "сливаться с кустом" уже не нужно. Достаточно понимать, что сверху может быть дрон, или с другой стороны могут заметить отблеск оптики:
- Це з американських фільмів, коли снайпер добре бачить ціль, і ледве не його паспорт з фото дружини. Насправді, на відстані 1200 метрів, ти бачиш тільки фігуру, навіть не можеш нормально розрізнити камуфляж. Ти бачиш його, як темну пляму, чи світлу пляму. Типу, цифра темна - російська. Це просто мішень, яка рухається, чи техніка, - рассказывает "Кукушка".
Что такое Победа
По словам "Кукушки", она не думает, что сейчас или завтра, или через год будет Победа:
- Коли ми тільки починали, люди казали, що це на місяць, ну, може на два, три. Я в принципі розуміла, що це буде надовго. Була думка, по аналогії з 2014 роком буде, що нас мобілізували на рік, тож рік. Да, я розумію, що це зараз смішно звучить...
Я розумію, що контрнаступ не буде йти по 200 км на день. Такого не буде. В ідеальному світі, перемога - це вийти на свої кордони 1991 року, і щоб після цього наступив мир. Але, напевно, так не буде в реальному світі. Доведеться воювати на чужій території, задля того, щоб противник "заспокоївся". Це моя думка, але я не стратег. Коли противник перестане в нас стріляти, це і буде перемога, - говорит "Кукушка".