Родини військовополонених вийшли на протест у центрі української столиці із закликами до міжнародної спільноти таки визнати нарешті Росію країною-терористом. І домогтися обміну наших військовополонених.
Чоловік Яни нацгвардієць, один з оборонців «Азовсталі». Разом з усіма, за наказом зберегти життя, вийшов з-під землі, у середині травні. Від тоді звісток від чоловіка вона не отримувала, як і інші родичі полонених, які зійшлися нині поблизу Софії Київської, йдеться в ТСН.
«Нема ніякого зв'язку абсолютно. Тільки написав 19 числа: "Мамо, я живий, скоро зустрінемося". І все, більше нічого, ні одного дзвіночка», - каже мама бійця.
Єдине, що вони знають - їхніх синів - «азовців», тоді направили у цю злощасну Оленівку. Всидіти вдома присутні на Софійській площі не змогли. Вийшли на мітинг, із чіткими вимогами, і чіткою позицією до міжнародної спільноти – діяти. «Повинні, по-перше, говорити, аби Росію визнали терористом, в усьому світі. А, по- друге, де "Червоний хрест" і ООН, які давали гарантії?», - каже дружина полоненого.
Обидві зі структур вже засудили дії окупантів, та висловили позицію у потребі розслідування цього злочину. У «Червоному хресті» заявили, що направили в Оленівку своїх представників, яких Росія, і її маріонеткові республіки не допускають до більшості місць утримання українських військовополонених.
Так було і з Оленівкою, де ворог знищив близько 50 наших військових, і одразу заявив, що це українці обстріляли своїх же. На що Генштаб Збройних Сил одразу заявив, - вбивство бранців справа рук окупантів, аби приховати тортури і вбивства наших військових. Найімовірніше через підрив вибухівки зсередини, а не через артобстріл, як повідомлялось раніше. Свідчить про це аналіз російського відео, українськими фахівцями піротехніками, і також перехоплені СБУ розмови окупантів. «Ні, вони швидше за все заклали всередині все. Прильотів не було», - чути в перехоплених розмовах.
Більшість загиблих - оборонці «Азовсталі». До бараку, який було знищено разом із ними, їх перевели за кілька днів до трагедії.
Списки загиблих, що оприлюднили росіяни, офіційно і досі не надані Україні, їх вітчизняний омбудсмен запросив одразу після подій у Оленівці. Родини наших військових кажуть, для Росії це типово, вони місяцями не підтверджують статус полонених, навіть якщо про них точно відомо, де вони. «Ні в одній колоній, ми не можемо бути певними, що це не повториться», - каже Юлія, яка чекає з полону чоловіка.
Юлія дружина морського піхотинця, він також нині в Оленівці, і з ним також немає зв'язку вже кілька місяців. Вона не знає чи він живий, але від тих, хто там був і потрапив під обмін, знає про нестерпні умови утримання. І разом з іншими дружинами бранців прагне це змінити. «Ми створи міжнародну петицію. Потрібно, аби вона набрала більше голосів, аби нею можна апелювати при перемовинах. Ідеться про екстрадицію наших хлопців до третьої країни», - каже жінка.
Екстрадиція до третьої країни передбачена Женевськими конвенціями, які власне, Росія постійно порушує. Але якщо б це трапилося, - ми не лише зберегли б нашим хлопцям життя, а й забезпечили б нормальні умови утримання. Серед яких і дозвіл на телефонну розмову, аби родини, могли почути хоча б одне слово... - живий.
Підписати петицію можна на сторінках у соціальних мережах громадської організації "Штаб підтримки морських піхотинців». А далі звертатися з петицією у всі міжнародні інстанції, і сподіватися на підтримку.
Джерело: https://tsn.ua