Після нападу Росії на Україну багато мелітопольців евакуювали закордон і зіткнулися з низкою проблем.
Одна з наших землячок вирішила дати низку корисних порад тим, хто виїхав чи збирається евакуюватися до Німеччини та старовини Європейського Союзу.
Великі міста – великі проблеми
У великих містах є серйозна проблема із житлом. Його дуже мало. Ця проблема актуальна навіть для місцевих, з нормальним заробітком та постійним місцем роботи. А для українських біженців вона актуальніша подвійно.
По-перше, у вас немає постійного місця роботи і відповідно орендоване житло оплачуватиметься зі спеціальної допомоги державою. Розмір цієї допомоги обмежений. У кожному місті є свої норми, скільки євро за квадратний метр може сплатити держава. Ця сума не дозволяє, як правило, винаймати квартири в хороших районах. А соціального житла мало, і воно переважно вже зайняте. Приватні власники, навіть якщо цінова категорія дозволяє, як правило, дуже неохоче здають свої квартири тим, хто отримує соціальну допомогу. Причин тут кілька, складно та довго виселити сім'ю з дітьми, навіть якщо вони не платять. А з України їдуть здебільшого жінки та діти. Плюс усі зацікавлені здавати квартиру на довгий термін, а рік це не довгий термін.
Здебільшого українці відмовляються їхати до маленьких міст та селищ. Тобто. є, місцева влада і жителі готові допомагати і все приготували для прийому людей, але коли їх туди привозять, вони мало не відмовляються виходити з автобусів і вимагають відвезти їх у великі міста – Берлін, Гамбург, Мюнхен, Кельн тощо.
Німці це пояснюють собі тим, що українці думають, що в німецьких селах погані умови і немає опалення, каналізації та іншої цивілізації.
Тому українські біженці мешкають у виставкових комплексах, ще в якихось великих приміщеннях по 50-200 осіб, мучаться, але їхати до маленьких міст відмовляються.
У великих містах черги до всіх державних інстанцій, оформлення триває довго. У маленьких усі документи оформити набагато простіше та швидше. Плюс, у маленьких містах усі одне одного знають та готові допомагати.
Не виключено, що настане етап, коли всі ці люди, котрі брали людей до себе в будинки та квартири тимчасово, зрозуміють, що житло від держави їх гостям знайти не можуть. І тут буде така проблема.
Багато хто звільняв дитячу кімнату в квартирі і брав дитину в прямому сенсі до себе в батьківське ліжко, студенти, які винаймають квартиру на трьох, звільняли одну кімнату, щоб допомогти. У стиснутих умовах люди довго жити не зможуть.
Тому не треба боятися маленьких міст, – дає порада вимушена переселенка.
Приховати дохід не вдасться
Ще один нюанс, який може бути незрозумілим багатьом українцям. І ця історія вже з життя. Одна з біженок прийшла до соцслужби у Німеччині та повідомила, що знайшла квартиру за 1500 євро. Жінка запропонувавши зробити доплату за житло соціальною допомогою у розмірі 600 євро Wohngeld (доплата за оренду житла від держави, якщо ви з якихось причин (хвороба, тимчасове безробіття тощо) не в змозі на даний момент платити оренду). 900 євро вона була готова оплачувати самостійно. При цьому біженка отримує соціальну допомогу від держави.
Перше питання німецьких чиновників: Звідки гроші? І українка щиро повідомила, що вона працює онлайн, є гроші на картці, надсилає чоловік і т.д. (потрібне підкреслити).
Звичайно, це була її помилка. Соціальна допомога в Німеччині виплачується тим, хто не має доходу. А інакше це брехня. І її змусили повернути всі виплачені виплати за минулий період. Приховати інформацію про існуючий дохід і отримувати соціальну допомогу тишком-нишком не вдасться. Точніше, можна, але недовго.
Якщо ви отримуєте соціальну допомогу, то будь-якої миті до вас можуть прийти з перевіркою. Зайти в квартиру, відкрити шафу, холодильник, переглянути вартість вашої побутової техніки і т.д. щоб порівняти ваші доходи з витратами.
Якщо ви не отримуєте соціальної допомоги, але оформили реєстрацію в Німеччині (вид на проживання), то стаєте податковим резидентом. І якщо центр вашої життєдіяльності знаходиться в Німеччині (реєстрація, рахунок у банку, робота, навчання, члени сім'ї) понад 6 місяців на рік, то ви податковий резидент Німеччини, де маєте сплачувати податок як на прибуток, отриманий у цій країні, так і на дохід з-за кордону.
Існує ще багато нюансів, тому раджу тим, у кого така ситуація взяти Steuerberater (податковий радник). Це здебільшого обійдеться дешевше, ніж вам можуть нарахувати. Та й податкову декларацію радник заповнить точно краще за вас.
Дехто каже, що живе тихо і нікого чіпає, сам за все платить і їх це не торкнеться. Моя особиста порада – не треба на цього сподіватися. Навіть якщо ви не відкрили рахунок у німецькому банку, що навряд, тому що явно з нього ви платитимете оренду і комунальні платежі, то все-таки рано чи пізно ви потрапите під фінансовий моніторинг. Неможливо жити в країні та не залишати фінансового сліду.
Особливе ставлення до дітей
У Німеччині трепетно ставляться до дітей. Їх не можна принижувати, ображати, тим паче бити. Якщо сусіди часто чутимуть крик та плач дітей, то викличуть поліцію. Якщо на дитину кричати та піднімати руку у громадському місці, то викличуть поліцію.
Якщо дитина прийде до школи чи садка з синцем, то викличуть поліцію. Потім поставлять на спеціальний облік, моніторитимуть, аж до того, що заберуть дитину.
Все вищенаписане стосується всіх країн ЄС, плюс-мінус національні нюанси».