Країна-агресор росія здатна лише загарбувати собі чуже. Окупанти таки створюють "Новоросію" у Мелітополі та Запорізькій області.
Напівміфічна "Новоросія" давно стала для російських імперських фашистів чимось на зразок Шамбали або Атлантиди. Цей новий "диво-регіон" мав би розташовуватися на місці південних областей України - Запорізької, Херсонської, Одеської, Миколаївської - які запалений мозок російських ура-патритотів вважає "споконвічно своїми". Під час війни в Україні в якості популістської ідеї мотивувати росіян вбивати українців Кремль відродив міф про "Новоросію", створення якої було заявлено чи не головною метою всієї війни. Все за стандартною кремлівською методичкою: спотворення фактів, переписування історії, і бажання повернути якесь величне минуле, тому що з сьогоденням все дуже погано. Путін заявив, що землі так званої "Новоросії" "ніколи не належали Україні" і тому мають бути приєднані до Росії.
Ось тільки війна у бункерного карлика пішла не за планом: замість тріумфального захоплення всієї "споконвічно-російської території" України вийшло мляве просування всього у двох областях. "Новоросія" з наскоку не склалася і тоді від безвиході в Кремлі підняли із забуття ще один імперський міф - про "Таврійську губернію". Ця історична область Російської імперії розташовувалась понад 100 років тому саме на території сучасних Херсонської, Запорізької областей та Криму. Але й Таврійська губернія не склалася: після проведення псевдо-референдуму Путін одразу оголосив про анексію захоплених областей, без жодних там губерній та республік. Але ідея "Новоросії", як і раніше, живе в умах російських імперців і вони продовжують наївно вірити, що одного разу зможуть захопити весь південь України.
І ось днями серце російського ура-патріота могло радісно затріпотіти: в новинах написали, що росія офіційно створює "Новоросію" на окупованих територіях. Ось тільки насправді все виявилося настільки безрадісним для прихильників "руского міра", що може сприйматися навіть майже як глузування: "Новоросією" виявилася... віджата в Україні автодорога. Так, Мінтранс Росії зібрався включити українську автотрасу Маріуполь-Мелітополь-Сімферополь до переліку автодоріг федерального значення. Назвати віджату трасу вони і вирішили "Новоросією".
Варто зазначити, що така, дещо поспішна заява про привласнення мелітопольської автодороги Кремль робить не просто так. Справа в тому, що траса Маріуполь-Мелітополь-Сімферополь має для Росії зараз найважливіше стратегічне, політичне та ідеологічне значення.
Насамперед це – ключова логістична магістраль окупаційної російської армії, через яку зараз відбувається все пересування ворожих підрозділів, техніки та постачання у напрямку з Росії та Криму на окуповану територію України. На думку військових експертів, вогневий контроль за "кримським трафіком" відріже для противника можливість отримання підкріплення, що допоможе звільнити не лише Мелітополь, а й окупований Південь.
Крім військової ролі, траса Маріуполь-Мелітополь-Сімферополь має величезне ідеологічне значення для Кремля, адже це той самий "сухопутний коридор у Крим", про який російські ура-патріоти мріяли всі ці роки. Крім того, це потрібно і особисто Путіну, щоб "зберегти обличчя" та утримати владу, адже "коридор у Крим" - це єдине, що залишилося від його завоювань в "українській кампанії".
Як видно, зараз окупанти намагаються хоч миттям, хоч катанням узаконити Новоросію. Перетворити її з історичної спекуляції на щось реальне, хоч би й на захоплену мелітопольську трасу. І тому вони видають закони, і оголошують чужу власність своїми федеральними об'єктами. Вони сподіваються, що такі ритуали дозволять їм якось закріпити своє становище на захоплених землях України, що ідея "Новоросії" хоча б у вигляді автодороги допоможе згуртувати російське суспільство, яке розвалюється на очах.
Однак, які б закони не ухвалював уряд РФ, які б легенди не вигадували пропагандисти, жодної Новоросії ніколи не буде. Ні у вигляді суб'єкта РФ, ні у вигляді федеральної траси з однойменною назвою. Про це подбають ЗСУ, які незабаром зроблять існування траси "Новоросія" безглуздим навіть у документах російської влади.
