Гауляйтери Мелітополя раділи своїм посадам лише спочатку. Потім з'ясувалося, що окрім влади та привілеїв в них є ще й обов'язки.
Такі персонажі як Балицький, Данильченко та інші нинішні колаборанти усі роки за незалежної України відчайдушно рвалися у владу. Однак нечистим на руку політичним невдахам "доля усміхнулася" лише під час російського вторгнення - завдяки окупантам вони нарешті зайняли такі бажані для себе посади. Спочатку вони від душі користувалися становищем, крадучи все, що можна було вкрасти, проте потім несподівано для себе виявили, що на керівних посадах потрібно ще й налагоджувати життя на окупованих територіях та вирішувати проблеми людей. Здобути владу зрадникам дуже хотілося, а ось вирішувати проблеми – ні.
Проте, іноді їм таки доводиться дивитися людям у вічі. Так, наприклад, колаборант Андрій Сігута - псевдо-керівник Мелітопольського району, намагається дотриматися гарної міни за поганої гри, зображуючи "відкритість влади" у своєму особистому ТГ-каналі.
Чиновник систематично обіцяє то нові дороги у Мелітопольському районі, то водонапірні вежі та повну заміну труб водопостачання. Ці всі обіцянки та утопічні "прожекти" - це те, що публіка бачить "на поверхні"; справжній стан речей розкривається там, куди зайде далеко не кожен з "глядачів" Сігути: в коментарях під його відео, де будь-яка проста людина може особисто і прямо поставити гауляйтеру животрепетні питання. І тоді раптом з'ясовується: куди там нові дороги – окупанти навіть зарплату людям виплатити не спроможні.
Так, до Сігути у розпачі звертаються працівники комунальних підприємств: вони не бачили зарплати з вересня місяця. Так, ті самі комунальні працівники, про яких гауляйтери твердять, що вони всі виплати отримують у строк і чи не в золоті купаються при окупантах. Людям, які не отримують зароблені гроші, відповідають, що їм потрібно звертатися з цими питаннями до місцевої сільради, чим натякають, що не варто турбувати з таких дрібниць цілісного голову району.
Інший мешканець Мелітопольського району скаржиться на безробіття та запитує, як йому за поточних умов просто вижити. Сігута, або людина, яка веде його канал, посилає того до центру зайнятості. Як і в попередньому випадку з невиплатою зарплат, перед нами типовий спосіб "вирішувати" проблеми громадян від окупаційної влади: ставити їм безглузді питання та давати не менш безглузді поради з розрахунку на те, що люди не додумалися до найпростіших і найправильніших рішень. Коли ж окупанти дізнаються, що громадяни вже зверталися куди належить - на цьому їхня допомога і закінчується. Так би мовити, можемо допомогти лише порадою.
Незважаючи на те, що Сігута та інші колаборанти постійно розповідають, що змушені зараз виправляти "недоопрацювання" "попередньої української влади", більшість скарг, які залишають у коментарях звичайні люди, пов'язані саме з наслідками окупації. Ні дефіциту ліків та закритих аптек, ні проблем зі зв'язком та із забезпеченням лікарів телефонами, щоб пацієнти могли до них додзвонитися, ні тотального безробіття, ні шалених і ніким не регульованих цін на продукти та інші товари – нічого б цього не було, якби не "рускій мір" та прихід російських "визволителів".
Коротка пам'ять людей якимось чином стерла спогади про те, що все це у них було "при Україні", що вони не знали жодного дефіциту та проблем. Тепер вони під помахи диригентської палички російської пропаганди в один голос кричать, що в їхніх бідах винен "український режим", і продовжують із відкритими ротами слухати Сігуту, Балицького та інших гауляйтерів, які обіцяють "полагодити" те, що не було зламано.
Тим часом, рашисти у Мелітополі вирішили виправдатися за прапор та пам'ятник