Ще одну "партію" зрадників виявили в Якимівці та селах Мелітопольского району. Різного віку, різних професій -- а об'єднує їх лише один сумний факт: з приходом окупантів вони пішли до них на службу.
Перший - 56-річний Віктор Іванович Тупчій. Проживає в Якимівці на вулиці Кооператорів. До повномасштабного вторгнення працював керівником місцевого відділення казначейства. Після приходу окупантів пішов до них на службу - в аналогічну службу рашистів. Незважаючи на свій свідомий вибір, упевнений, що після повернення селища під владу України жодної відповідальності не понесе. Тут ми повинні Віктора Івановича розчарувати - понесе кримінальну та щей з конфіскацією майна. Якщо "вдячні" земляки не доберуться до "скарбника" раніше.
Наступний - 34-річний Максим Олександрович Петрухін. Також проживає в Якимівці, але тільки на вулиці Пушкіна. Змінив багато професій: працював і в Якимівському міжрайонному управлінні водного господарства, і заправником на АЗС. На початок війни займався встановленням євровікон. Однак із приходом русского мира пішов на підвищення - його працевлаштували у фейкове МНС окупантів в Якимівці.
Цікавий факт: за кілька днів до того, як гауляйтера Якимівки Максима Зубарєва підсмажили в Мелітополі, він грав із ним в одній команді у футбол - на місцевому стадіоні "Колос". Може, Максим Олександрович ще з ким-небудь у футбол зіграє?
Далі дамо слово молоді: 20-річний Іван Гайденко, житель села Охрімівка Запорізької області. До війни навчався в одному з університетів Харкова, і ніби як цілком був за Україну. Однак після початку війни різко перевзувся - і тепер спокійнісінько працює в школі за російською програмою, викладаючи фізику. Україна тепер для нього - чи не найголовніший ворог. Дуже любить "тусити" з військовими рф, а також заводити романи з неповнолітніми дівчатками, розповідають місцеві жителі. Постійно каже, що прапор, під яким він живе, його абсолютно не хвилює: головне, щоб особисто його не бомбили.
Наступна парочка - ні дати ні взяти сімейний підряд (утім, випадки "сімейного підряду" зрадників на Мелітопольщині, на жаль, не рідкість). Донька Аліна Василюк і мама Лариса Леженцева живуть у селі Атманай Мелітопольського району. Донька - той самий випадок "тихого" колаборанта. Офіційно з ними не співпрацює (а "неофіційно" хто ж заборонить) - хіба що годує-поїть їх по доброті душевній.
А от мама - інший випадок. Окрім "харчового" забезпечення окупантів, вона, як повідомляють місцеві, також здає їм усіх проукраїнськи налаштованих громадян. Що буде з цими людьми потім, Ларису, судячи з усього, не особливо хвилює.
Про цих зрадників написав телеграм-канал "Якимівка".
Усі зрадники, як і всі притомні люди - абсолютно різні. І мотиви, за якими вони пішли на службу до окупантів, теж: хто з ненависті, хто із заздрості, хто від злиднів, хто - звести рахунки з неугодними особисто їм людьми. Проте ж після деокупації Мелітопольщини мотиви цих громадян слідство цікавитимуть в останню чергу. Як і - вкотре нагадуємо - їхніх земляків, які напевно захочуть самі розібратися з колаборантами.
А до кожного підозрюваного, погодьтеся, охорону приставити неможливо.
У разі, якщо вам відомі факти співпраці будь-яких осіб з окупантами Мелітополя, просимо анонімно подавати зазначену інформацію на спеціально створену електронну скриньку: [email protected] або на електронну скриньку @RiaMelitopolTV. Детальніше про можливі форми співпраці з окупаційною адміністрацією та формат надання інформації - у чат-боті Мелітопольської міської ради: Вкладка "Повідомити про колаборанта".
