Родина Нестеренків з Мелітополя ще до повномасштабного вторгнення зіткнулася з величезними складнощами – молодша дитина хвора важким невиліковним орфанним захворюванням. Переживши усі жахи окупації, переселенці знайшли прихисток у Швейцарії.
Докладніше про випробуваня війною в нашій наступній історії проекту "ВиЖИТИ".
Катерина Нестеренко досі з жахом згадує час в окупованому Мелітополі.
«Мамо, мі всі помремо»
- Ворожі танки, літаки рашистські, якісь брудні неохайні військові, страх, паніка, розуміння, що захисту немає, нікого немає, ти просто не людина абсолютно.
Ситуацію ускладнювало те, що молодша з двох доньок Катерини і Сергія, Пелагея, має вкрай важке захворювання – муковісцидоз. Їй необхідні дороговартісні ліки, постійні інгаляції. Після окупації Мелітополя життя дитини, як і багатьох жителів, яким потрібні були медикаменти, буквально висіла на волосині. Від болотних жодної допомоги, звісно, не було. Якийсь час рятували родину усією громадою.
- Мені до останнього допомагали волонтери, Надія Дребот (лікар-інфекціоніст), мер наш до останнього допомагав. Любишко Саша (відомий волонтер з Мелітополя) возив ліки. Плюс мало того, що возили для Пелагеї ліки, мені перевозили величезними партіями ліки, що я їх потім вже сортувала втиши, щоб ніхто не бачив. Тому що за це можна було не те що на підвал потрапити, а зникнути безвісти. Ми сортували ці препарати у пакети, адже вони були без упаковок, і розвозили селами, амбулаторіями. Дитяче харчування знаходили для дітей, тому кожен рятував сам себе як міг, - розповідає Катерина.
Пелагеї потрібен препарат Креон, ще і з величезним дозуванням: 8 капсул по 25 000 на день. Одна пачка – 20 капсул. Без цього препарату дитина не може їсти. Вона просто не засвоюється.
- Був запас, нам допомагали люди, перевозили. Найстрашніше було, шо ми залишимося без світла, адже пелагея залежала від інгаляції і кисневого концентратора. Це було страшно, у мене була паніка, - згадує Катерина.
Останньою краплиною терпіння, що, власне, і підштовхнула родину до евакуації з окупованого Мелітополя, став розстріл автомобіля з медикаментами. Доба на збори і 28 грудня 2022 року Нестеренки виїхали.
- Машина з ліками вибухнула на Василівці, там були ліки для доньки. Проїзд через Василівкою закрили вже повністю, неможна було жодним чином приїхати в Запоріжжя. Ми зрозуміли, що Пелагея в тих умовах не виживе, діти не мають перебувати у війні. У мене Пелагея взагалі перші дні кричала під сходами, коли почали бомбити аеродром, почала кричати «Ми всі помремо». Це було жахливо.
Швейцарський рай для біженців
З вибором країни для переселення допомогли друзі Катерини.
- Ми багато країн розглядали як варіант, але то там не те, то там не те. А потім зателефонувала моя близька подруга зі Швейцарії і каже: «Катю, ми у Швейцарії, давайте щось думати, вирішуйте». Я цю країну розглядала для Пелагеї, для майбутнього. Тут усі пазли збіглися. Швейцарське забезпечення препаратами – одне з найкращих у світі, лікування одне з найкращих, плюс повітря і багато інших плюсів, щоб було добре Пелагеї.
Знову доба на збори і ще один переїзд.
- Приїхали, нам сказали зареєструватися онлайн у міграційній службі, нам відразу надійшов лист електронний, що нас чекають за адресою. Ми прийшли в міграційну службу, нас зареєстрували, спитали, як ми доїхали, чи були насильницькі дії стосовно нас з боку окупантів. І нам призначили соціальну допомогу.
Виплата склала 110 швейцарських франків на місяць. В українські валюті це близько 50 тисяч гривень. Вся компенсація йде на оплату оренди комфортного житла. Велика трикімнатна квартира, де вистачає місця усім чотирьом.
- Ми приїхали вже у напівготове житло. Нам допомогли швейцарці, забили нам продуктами холодильник, запаси від мила до продуктів, до всього. Ми не проходили табір, відразу заїхали у квартиру, - ділиться досвідом еміграції мелітопольська біженка.
Окрім виплати на житло, родина отримує 450 франків на людину на харчування, по 500 франків на кожного – медичне страхування. Плюс швейцарці сплачують курси німецької мови.
- Грошей вистачає з головою, деякі товари у Швейцарії коштують дешевше, ніж в Україні, наприклад, йогурти, деякі сири, локшина. Ці виплати будуть, поки ми так би мовити не інтегруємось повністю. Мій чоловік вже працює тут санітаром, але соціальну допомогу нам не прибрали. Старша донька, Варвара, ходить на комп’ютерні курси. У серпні піде в школу, хоча їй вже 18 років, вона має відучитися один клас, щоб потім вступати до коледжу, безкоштовне навчання.
Але головне – піклування про Пелагею. Безкоштовне піклування.
- Пелагеї допомагають повністю всім: їй приносять додому усі препарати, один з них – новий генний чудовий препарат Трикафта, коштує 16 000 євро на місяць. Пелагея набрала тут 10 кілограмів, вже багато препаратів їй прибрали, у неї лише дві інгаляції на день залишилось. Вони живе повноцінним життям, ходить до школи, мотається на велосипеді, у неї тут купа друзів, - радіє за доньку мати.
Пощастило родині Нестеренків і з власником квартири. Він володіє усім багатоквартирним будинком.
- І ми з ним допомагаємо виїздити українцям до Швейцарії. Усі, хто приїхав через мене, не був у таборі. Всі так само швидко отримують житло і виплати.
Катерина показує квартиру, куди заселяється чергова українська родина. І задається риторичним питанням: а в Україні так зустрічають біженців?
На жаль, країні, що воює, такі виплати не до снаги. Лише в Запорізькій області сьогодні проживають 228 тисяч внутрішньо переміщених осіб. З 1 травня 33 тисячі сімей більше не отримують виплат у розмірі 2000 гривень.
Якщо ви переселенець з Мелітополя і району, і хочете розповісти свою історію життя і виїзду з окупації, адаптації в новому місті або в іншій країні, напишіть нам на пошту [email protected] або в чат-бот @Riamsupport_bot , ми обов'язково розповімо про вас.