У Мелітополі халтура російських пропагандистів і найнятих ними міньйонів продовжує пробивати дно. Цього разу співаки "русского мира" сіли в калошу з відеороликом, що оспівує принади життя на окупованій частині Запорізької області.
Перше, що впадає в око - це завченість тексту, який без запинки вимовляли "місцеві жителі".
Друге - це перелічувані переваги життя в окупації. Судячи зі слів людей, до війни жителям Мелітополя забороняли розмовляти російською мовою, вони їздили розбитими дорогами, їхні діти ходили в розвалені дитсадки.
У школах не вміли вчити, у лікарнях - лікувати. І взагалі диво, як українці в таких умовах вижили.
Третє, що підтверджує деградацію: серед тих, хто хвалить прекрасний русскій мір, - суцільні колаборанти. Знайти хоч одного місцевого жителя, який був би задоволений станом речей в окупації, у "журналістів" не вийшло.
Отже, першу "місцеву жительку" в нашому списку звуть Оксана Матвієнко.
Вона працює "начальником відділу фінансово-господарських і державних закупівель" фейкового міністерства з тарифів і цінового регулювання Запорізької області.
До окупації Матвієнко працювала адміністратором водно-спортивного комплексу в Мелітополі. На "грошову" посаду потрапила за протекцією ""голови" ради міністрів військово-цивільної адміністрації Запорізької області Андрія Кольцова.
Цією зрадницею вже зацікавилося СБУ - за співпрацю з окупантами їй загрожує від 12 до 15 років колонії.
Другу "опитану" звуть Христина Параскан.
До війни вона працювала фотографом. А ось після окупації у Христини раптово прорізався організаторський талант.
Причому настільки, що незабаром вона стала керувати "обласним" штабом організації рашистів "Ми разом". Попутно вона допомагає армії рф і сім'ям "мобіків". І - веде телеграм-канал, де публікує фото Путіна і бреше з приводу "укронацистів", які обстрілюють власні міста.
Також Параскан однією з перших підняла виття з приводу перейменування однієї з мелітопольських вулиць на честь утилізованого в Санкт-Петербурзі пропагандиста Владлена Татарського.
Третій персонаж, мабуть, найбільш унікальний, незважаючи на свій юний вік. Кирило Кузякін - справжній майстер перевзування в повітрі.
Основна його мета - це будь-що-будь залишатися на плаву - і бажано, на виду.
Кирило постійно "світиться" як учасник створених рашистами молодіжних організацій, яких у Мелітополі встигли наклепати більше десятка. Відрізняються ці "молодіжні рухи" тільки назвами і кольорами уніформи. А суть у них однакова - пропаганда "русского мира".
Наразі Кузякін керує якимось рухом волонтерів-екологів "Делай". До цього Кирило побував у русі "Юг молодой", піарився на українських ветеранах, вербував молодь до секти рашистів вербував, розвозив на бойові позиції гуманітарну допомогу, відкривав у Мелітополі пам’ятник кадебісту Григорію Бояринову.
...До речі, прізвищ колаборантів, які ратують за русскій мір, пропагандисти не називають. Мабуть, сильно бояться зрадники. Хоча, з іншого боку, свої обличчя-то вони "світять", чого ж тоді прізвище не написати?
Страх отупляє. А якщо страх засів у головах і без того дурних пропагандистів і колаборантів, то отупляє ще більше.
