![Последний путь "Ковбоя": в Киеве состоялось прощание с мелитопольским воином (фото, видео)](/images/news/2024/06/351676.jpeg?1717254973)
Біля київського крематорію сьогодні було багатолюдно. Десятки мелітопольців та інших небайдужих українців – військові та цивільні – сьогодні зібралися, аби віддати шану Герою.
Сергію Хаванських навіки 37. Його імʼя та подвиг назавжди закарбовані в історії його рідного Мелітополя та України. Він вісім років боронив свою країну зі зброєю в руках. Пройшов шлях від наводчика мінометного взводу до старшого солдата відділу радіотехнічних засобів розвідки ОЗСП "Азов". Був нагороджений відзнакою Президента України "За участь в антитерористичній операції", нагрудним знаком "За відвагу в службі", а також орденом "За мужність" ||| ступеня.
Звільнившись зі служби за рік до "великої" війни і будучи резервістом, Сергій, не вагаючись, повернувся до лав Сил оборони в перший же день повномасштабного російського вторгнення. Мелітополець був одним з героїчних захисників "Азовсталі". Понад місяць маріупольський гарнізон тримав оборону. Але наприкінці травня 2022-го понад 2500 бійців, з яких 600 поранених, отримали наказ скласти зброю, щоб зберегти життя особового складу.
"Ковбой" разом з побратимами потрапив ворожий полон. І в ніч із 28 на 29 липня росіяни ницо та підло вбили українських полонених – у колонії в Оленівці на окупованій частині Донеччини стався вибух. Підтвердження загибелі Сергія його дружина Аріна отримала лише в липні наступного, 2023-го року. Весь цей час рідні та близькі вірили та сподівалися…
І тільки майже через два роки після кривавого теракту, вчиненого росією, українці змогли провести "Ковбоя" в останній шлях. Віддати шану полеглому Герою прийшли його рідні, друзі, знайомі, брати по зброї, небайдужі громадяни, які завдячують воїну своїми життями.
Люди, які особисто знали Сергія, відгукувалися про нього, як про надзвичайну людину – добру та дуже веселу. Один з його товаришів попросив присутніх ввечері помʼянути воїна чаркою віскі та увімкнути рок-н-рол – за його словами, "Ковбой" би точно це оцінив. А після всі присутні подякували Сергію за те, що він був в їх житті, оплесками.
– Друга "Ковбоя" знав ще з Мелітополя. Ми з ним – давні знайомі. Про нього лише гарні спогади, насправді це людина-приклад. Це – один з тих, хто змотивував мене піти в підрозділ. Він останні свої роки в підрозділі займався аеророзвідкою. І зараз я так само займаюсь аеророзвідкою. Велике йому дякую за це. Він був дуже компанійська людина, дуже весела. Його жарти… Якщо наш пан Зеленський завдяки жартам став президентом країни, то "Ковбой" завдяки жартам міг стати президентом світу, мабуть. Це навіть не описати словами насправді. Найкращі спогади – будь-який вечір з ним. Він був дуже вмілою людиною, яка грала на декількох музичних інструментах. І спогади: ватра, він, пісні… Це просто неймовірно. Дуже шкода, що ми втрачаємо таких людей, тому що насправді їх одиниці. І я впевнений, що ми помстимося, що ми повернемося в Мелітополь, зробимо там музей на його честь. Куточок обовʼязково буде. На його честь та всіх загиблих героїв, – каже мелітополець, боєць полку "Азов" Едуард Дадінський з позивним "Додя".
Редакція РІА-Мелітополь висловлює співчуття родині загиблого. Вічна памʼять та слава Герою! "Ковбой" назавжди в строю!