22 липня на Мелітопольському напрямку, біля села П'ятихатки, внаслідок обстрілу ЗСУ авто з пропагандистами було ліквідовано "воєнкора" Ростислава Журавльова. Ще двоє дістали серйозні поранення.
Стирчить уламок у сідниці...
Про вбитого ворога України поговоримо трохи пізніше. Для початку - кілька слів про "підбитих льотчиків".
Отже, кореспондент "Известий" Роман Польшаков дістав кілька поранень. Один з осколків застряг у районі діафрагми, один у боці, а один - у сідниці.
У той самий центр ухвалення рішень раніше отримав осколок від "Хаймарса" і Рогозін, який відзначав в одному з донецьких ресторанів день народження. Ні дати ні взяти, брати по крові.
- На нозі одна повністю пройшла навиліт, але кістка не зачеплена. І де стопа, навиліт пройшла, але там зробили операцію і все зашили, щоб зупинити кровотечу, - уточнив Польшаков.
А ось отримавого свою порцію гарячого привіта від ЗСУ "журналіста" Костянтина Михальчевського спочатку відвезли в Мелітополь. А потім доправили в лікарню швидкої допомоги №6 Сімферополя.
Мабуть, цьому персонажу дісталося гірше за свого "колегу", Будемо сподіватися, що каліцтва, отримані Михальчевським, будуть серйозними.
Пошто "мальчіка в трусіках" тіранітє?!
Очікувано вся пропаганда забилася в робленій, але від цього не менш ефектній істериці. Особливо старався голова комітету ради федерації з оборони і безпеки Віктор Бондарєв.
- Загиблий... Ростислав Журавльов пересувався на цивільному автомобілі. Сплутати ціль, прийнявши цивільну машину за військову, неможливо. Це була навмисна атака на мирних людей. Людей, які розповідали страшну правду про злочини київського режиму... Які підтримували мирних жителів регіонів.
Просимо вас, читачі, запам'ятати ці слова. Ми їх ще згадаємо в процесі викриття цього мирного і нешкідливого "мальчіка в трусіках".
Також почали спливати "няшні" статейки, які мали підкреслити особливу людяність покійного. Наприклад, про те, як Журавльов розвозив на позиції окупантів дитячі листи.
Деякі співчуваючі прямо вказували на дурість міністра оборони РФ Шойгу, який "відправив журналістів на вірну загибель".
А дехто з активних українських борців з рашизмом не поділяв загального торжества. Так телеграм-канал "OSINT Бджоли" пише, що Журавльов міг багато розповісти українському слідству про депортацію проукраїнськи налаштованих громадян на підконтрольні території.
- ...річ у тім, що ці люди ніде не з'явилися. Принаймні живими. Натомість у моргах Кам'янського та інших прифронтових зонах подекуди перебували вбиті українці. Журавльов - єдиний, хто з рашистів засвітився без маски в цих постановках. Але вже він точно знав тих, хто в масках. Тепер цю вивіску ліквідовано. А отже, ми втратили важливого свідка військових злочинів рашистів!
Таке твердження, до речі, може свідчити про те, що не такий уже Шойгу дегенерат, раз відправив таких цінних свідків на вірну смерть.
Нацист, сепаратист, бойовик
Про те, що Ростислав Журавльов є членом "Націонал-більшовицької партії", заснованої Едуардом Лімоновим, ми писали в "ознайомлювальному" матеріалі по гарячих слідах. До слова, "нацболи" активно співпрацювали з ФСБ - і цьому є маса підтверджень. Але зараз не про це.
Ростислав Журавльов з 2014 року перебував на Донбасі. Це саме він у березні 2014 року зривав український прапор із будівлі Донецької облради...
...а після воював у складі ЛНР і особисто брав участь у вбивствах українських військових.
Дві сторони "правди" пропагандистів
Після смерті упиря і покидька з-за поребрика з усіх щілин, ворушачи бородами, повилазили тимчасово живі воєнкори зі своїми пафосними, похмурими, бездарно і безграмотно написаними спогадами, про прекрасного і незабутнього Журавльова.
Одним із перших зі своїми мемуарами вилізли прусак із WarGonzo - власник телеграм-каналу "Старий шахтар" Дмитро Селезньов...
- Ми були ідеальною парою воєнкорів. Я високий і худорлявий, він - невисокий і "в міру вгодований". Дон Кіхот і Санчо Панса, Ховрах і Тхір - важко знайти більше у світі естетичної гармонії.
- Ми сиділи в тісній кімнатці мелітопольського гуртожитку, де колеги прихистили мене на кілька днів після виходу з Херсона. На столі - нехитра закуска і пляшка джина. За столом - досвідчені воєнкори. Серед них - ізвєстінець Рома Польшаков, який був поранений цієї суботи, мої старі кореша з РІА Михайло Алаєддін і Ростислав Журавльов.
- Ростик був веселим песимістом. "Та в бюджеті кожного регіону є стаття на Таджикистан!", "Та мелітопольці нам у сметану ссуть!" - видавав брехун, базіка і реготун. Ясна річ, для ЗМІ він писав і говорив інше.
Ось, нешановні росіяни, вам уже прямим текстом кажуть: усі "воєнкори" брешуть, а жителі Мелітополя (та хіба його одного - всієї України) вас люто ненавидять. І "ссать в сметану" - це найменше, що вони всі бажають для вас зробити.
Утім, за кілька днів до смерті - мабуть відчував одним місцем - пробило на правду і самого Ростислава Журавльова.
- Найгірше зараз, що влада, яка зазнає певних невдач, поразок на полях битв СВО, яка пережила спробу військового заколоту, тепер реагуватиме на всі подразники, незважаючи на те, під яким прапором і з яким знаком - плюса чи мінуса - вони виступають. Будь це патріоти, ліберали або відверті вороги... Будь-яка критика, що конструктивна, що деструктивна, сприйматиметься владою однаково негативно... Нічого хорошого. Усе, влада окуклилася...
Як то кажуть, краще пізно, ніж ніколи, товаришу воєнкор. Вічних мук у пеклі, Журавльов. І земля тобі скловатою...
