Сотні жителів Мелітополя значаться зниклими безвісти або перебувають у російському полоні. Полонених тримають "на підвалах" в абсолютно нелюдських умовах. Їх катують, б'ють і залишають без медичної допомоги.
За словами голови Запорізької ОВА Юрія Малишка, у полоні рашистів перебувають навіть діти. На жаль, наразі невідомо, де саме їх утримують.
- Якщо людина була якимось чином пов'язана із ЗСУ, то її вивозять до Росії, каже Малашко.
Чиновник наголосив, що випадки незаконних затримань чи зникнень обов'язково реєструються в органах поліції, беруться на контроль для подальшого обміну та повернення додому полонених.
Проєкт Радіо Свобода "Новини Приазов'я" намагався дізнатися детальніше про долю деяких полонених мешканців Запорізької області: у чому їх звинувачують, чи є способи звільнення цивільних заручників і хто може сприяти цьому процесу?
Нагадаємо, 27 жовтня російські ЗМІ з посиланням на ФСБ повідомили про затримання на окупованій території Запорізької області адміністраторів українського ЗМІ "РІА-Мелітополь" і телеграм-чату "Мелітополь - це Україна". За даними російських силовиків, один із затриманих нібито чинив збройний опір і був убитий. Їх, нагадаємо, заарештували 20 серпня, того ж дня російські терористи вкрали старий канал РІА-Мелітополь і чати. У ФСБ заявили, що адміністратори інформаційних ресурсів нібито схиляли мешканців області до збору та передачі відомостей про місця дислокації та пересування російських військовослужбовців і військової техніки.
Водночас депутат Запорізької обласної ради Павло Тимофєєв розповів "Новинам Приазов'я", що Росія, як і раніше, намагається викорінювати на окупованих територіях усе українське.
"Є люди молодого віку, середнього віку, які є досі прихильниками України. Вони це бачать, що вибори, як правило, повністю проігнорували, що вони не реагують на будь-які погрози, тиск тощо. Все одно вони є прихильниками України. І що вони далі роблять? Вони далі намагаються знайти будь-яких мешканців окупованої території, які користуються проукраїнськими телеграм-каналами, це по-перше. По-друге, рух опору, незважаючи на 600 днів війни, він активний на окупованій території - плануються і проводяться спецоперації проти російських військ, проти колабораціоністів і контррозвідка. ФСБ має показати Москві певні результати", - каже Тимофєєв.
Спочатку незаконно затриманих поміщають у місцеві СІЗО. Деяких після цього можуть відпустити, але можуть і перевезти до Криму або в Росію та пред'явити звинувачення, розповідає депутат.
"Можуть тримати, можуть відпустити цього ж дня, можуть тримати тиждень або два. Якщо за цей час вони (окупаційні російські сили) знаходять якісь зачіпки, то вони можуть пред'явити офіційно звинувачення, а можуть покарати за неслухняну поведінку, відправити рити окопи біля лінії зіткнення, і такі факти справді є, і ми про цих людей знаємо", - додав Тимофєєв.
За його словами, окупанти також можуть вимагати якийсь відкуп від родичів за полонену людину - такий варіант незаконного "заробітку" доволі поширений на окупованих територіях. З огляду на бойові дії та окупацію Росією частини південних територій України, редакція не може отримати офіційного підтвердження щодо деяких озвучених свідчень або незалежно їх перевірити. У травні стало відомо про затримання російськими силовиками журналістки з Мелітополя Ірини Левченко та її чоловіка Олександра. Подружжя зникло тоді на початку місяця, 6 травня.
І через два тижні стало відомо, що представники російських окупаційних сил затримали їх без будь-яких пояснень. Ірина Левченко раніше працювала журналісткою в загальнонаціональних періодичних виданнях. Але під час окупації вона та її чоловік перебували вже на пенсії та відійшли від справ.
Пенсіонери, які мають серйозні проблеми зі здоров'ям і не становлять для рашистів жодної загрози, але перебувають у полоні рашистів уже понад шість місяців. За наявною інформацією, Олександра окупаційна влада звинувачує в тероризмі та збирається судити. Про стан та місцеперебування Ірини її близьким нічого невідомо.
Як повідомляв Центр журналістської солідарності Запоріжжя, подружжя Левченків утримували в нелюдських умовах і піддавали тортурам. Сестра Ірини Левченко Ольга Руденко розповіла, що зараз немає підтвердженої інформації, де саме перебуває подружжя.
"Це вже півроку минуло. У нас є просто людина, яка бачила саме момент затримання, нам вона повідомила про це. Тримають їх, поки що про долю Сашка, її чоловіка, ми знали тільки на початку, бо він міг передати маленьку записочку, де його тримають і що на нього чекає "суд за тероризм". Про Ірину вже стало відомо трошки пізніше. Теж були люди, які нам повідомили, де її тримають. Останнє, що ми знаємо - це 2,5 місяці тому нам передали, що вона ще перебувала в Мелітополі. З ними зв'язку немає, там у місті ніхто не допомагає, це тільки ті, хто або звільняється, або може передати з кимось (інформацію), кого вже звільнили, хто, може, бачив. Ось Ірину бачили, тому нам передали, що вона жива, тримається", - каже вона.
Жінка розповіла, що подружжя Левченків спершу вважалося зниклим безвісти, але зараз є в українських списках цивільних полонених. Утім, російська сторона їх не підтверджує. Сестра Ірини не може потрапити на територію окупованого Мелітополя. А навіть якби змогла, то там є люди, які здадуть її і вона також може потрапити в полон рашистів.
"Дивимося оновлені списки, там дуже багато ми бачимо і знайомі прізвища, але наших там немає. Це дивно. У мене вже терпець увірвався, всі тільки дзвонять і питають: "А у вас є якась інформація?". Саме цей Червоний Хрест, який мав би туди поїхати, знайти щось, у них є можливість спілкуватися саме з тією стороною, але вони нічого не роблять. Вони теж чекають. Чого чекають? Не знаємо. Ми теж не можемо потрапити на територію Мелітополя. Навіть якби змогла, там є люди, які здадуть, ще й мене затримають, тому це не буде вихід", - поділилася Руденко.
"У ФСБ погрожували вбити сина"
У лютому цього року стало відомо, що російські спецслужби затримали в Бердянську групу з трьох чоловіків, яких звинуватили у "здійсненні диверсій" у регіоні. Керівником групи окупанти призначили 22-річного місцевого жителя Даміана Омельяненка, якого примусили сказати, що його нібито завербувала до співпраці із ЗСУ власна мати. Той факт, що затримані просто стали жертвами окупантів, яким терміново було потрібно звітувати про розкриття резонансних справ, підтверджує і плутанина в їхніх розповідях.
За словами Тетяни - мами викраденого Даміана Омельяненка, її сина разом із другом окупанти планують судити за статтею кримінального кодексу РФ "терористичний акт", справу вже передали до Ростова-на-Дону. Викраденому окупантами жителю Російські спецслужби звинувачують затриманих у "ліквідації окупаційного "заступника начальника ДАІ" Бердянська Олександра Колесникова в серпні 2022 року і замаху на вбивство так званого "коменданта" Бердянська Артема Бардіна.
Також повідомляється, що чоловіки нібито причетні до підготовки вбивства так званого заступника мера Олега Бойка та його дружини, вибуху в представництві партії "Единая Россия" на території окупованого Бердянська. Крім того, затриманих звинувачують у підготовці замаху на колишнього співробітника СБУ, який почав співпрацювати з Росією, Василя Прозорова. Даміан Омельяненко навчався у військовому ліцеї в Запоріжжі, потім вступив до Харківського національного університету Повітряних сил. Навчання він не встиг завершити, оскільки відбулися певні зміни в планах. На момент повномасштабного вторгнення він був цивільною особою. Справа щодо трьох бердянців - Даміана Омельяненка, Артура Шашенка та Олексія Макаренка - вже надійшла до суду в російському Ростові-на-Дону, 12 жовтня там уже відбулося перше засідання.
Про це розповіла мати Даміана Тетяна Омельяненко. За її словами, на засіданні розгляду не було, оголосили перерву. Із повідомлень, які вдалося знайти у відкритих інтернет-джерелах, жінка лише дізналася, що її син не визнає свою провину.
"Він вважається цивільним заручником. Але я взагалі не знаю, в якому статусі їх судять. Вони їх судять у військовому суді, розумієте. Не там, де всіх, а там, де судили "азовців", той самий суд", - повідомила українка. Уперше Даміана затримали 24 травня минулого року. Його били, катували, але через місяць відпустили, розповідає жінка. Вдруге російські військові його затримали в листопаді. Мені його показали, потім погрожували, щоб я записала відео, що я співпрацювала з нашими військовими, бо вони його вб'ють каже Тетяна Омельяненко
"Як він узагалі потрапив до окупантів?
У нього такий тренер був у Бердянську Олег Дряньов, коли він у школу ходив у гурток (з військової підготовки), цей тренер перейшов на бік окупантів і надав списки хлопців, які в нього навчалися. - Мені 17 листопада з телефону мого сина зателефонували з ФСБ і повідомили, що він у них. Вони мені його показали, потім погрожували, щоб я записала відео, що я співпрацювала з нашими військовими, бо вони його вб'ють. Таким чином я дізналася, що він у них", - додала Тетяна Омельяненко.
Вона зазначила, що обмін - це єдиний шлях повернути її сина рідним.
"Змушують рити окопи, будувати бліндажі"
Координаторка напряму документування Медійної ініціативи за права людини Анастасія Пантелєєва розповіла, що, за даними цієї організації, у російському полоні перебуває 231 житель окупованої частини Запорізької області. Ще 100 осіб відпустили. Організації відомі випадки, коли про людей просто забували, місяцями їхні камери не відкривали.
"Вони захоплюють поліцейські відділки, у підвалах яких утримують цивільних заручників. Так відбувається в Мелітополі, в Енергодарі, Кам'янці-Дніпровській, Токмаку, Бердянську, Дніпрорудному. Ми знаємо, що ще є в Бердянську виправна колонія, колишня №77, там теж утримують цивільних заручників буквально з перших днів повномасштабного вторгнення. Там погані умови, нам відомі випадки, коли про людей просто забували. Місяцями їхні камери не відчиняли, вони навіть заростали пліснявою і павутиною - двері", - каже аналітик.
Узимку цього року цивільних заручників у Запорізькій області змушували рити окопи та будувати бліндажі для російської армії, розповідає правозахисниця.
"З місць утримання цивільних заручників везли в населені пункти, які, на думку РФ, мали згодом під час контрнаступу стати передовою, і змушували довбати цей промерзлий ґрунт із ранку і до ночі. Утримували їх у захоплених будинках цивільних мешканців цих прифронтових населених пунктів без жодних умов. Відомі випадки, де саме під час такої рабської праці утримували людей у будинках без вікон, без дверей у зимову дуже холодну погоду, де вони спали на матрацах зі щурами. Ніхто там особливо їх не годував. Доля деяких із цих груп досі залишається невідомою", - зазначила Пантелєєва.
Затриманих мешканців Запорізької області, окрім місцевих СІЗО, утримують також у місцях несвободи на окупованій території Херсонщини, у Криму, в Ростові, у московському "Лефортово" та в Курському СІЗО, каже Пантелеєва.
"Ми намагаємося моніторити всі ці судові процеси. Треба розуміти, що дуже часто ці судові засідання є закритими навіть для російських правозахисників або адвокатів, якщо вони не належать до системи. Тобто не є адвокатами за призначенням. І отримати будь-яку інформацію часто дуже складно. Особливо, коли суди такі, як зараз нібито є в Мелітополі, який відкрили окупанти. Він працює за російським законодавством. Такий самий є і в Генічеську. Там теж відбуваються якісь судові засідання, про які, на жаль, мало поки що інформації. Але там засуджують також наших людей", - повідомила правозахисниця.
Вони не хочуть віддавати наших цивільних громадян, а обміняти їх немає на кого поки що До процесу звільнення цивільних заручників потрібно залучати треті країни, вважає вона.
"Ми не можемо напряму з РФ вирішити це питання, тому що вони не хочуть віддавати наших цивільних громадян, а обміняти їх немає на кого поки що взагалі. Тому що ми не захоплюємо цих росіян у заручники. І тому це питання дуже складне. Зараз наша держава шукає йому рішення. Будемо сподіватися, що за участю, можливо, третіх держав якийсь процес почнеться зі звільнення", - додала Пантелєєва.
В Україні від початку повномасштабного вторгнення РФ загинув 9 701 мирний житель, ідеться у звіті ООН за 25 вересня 2023 року. Із 24 лютого 2022 року до 24 вересня 2023 року ООН зафіксувала 27 449 жертв серед цивільного населення в Україні - до цієї цифри входить 9 701 загиблий і 17 748 поранених.
Раніше спеціальний доповідач ООН з питань катувань Еліс Джилл Едвардс заявила, що задокументована кількість випадків використання катувань на окупованих територіях України та щодо українських полонених з боку представників російських силових структур свідчить про те, що катування стали частиною системної політики, яку здійснює Росія в Україні.
Згідно зі звітом Mobile Justice Team, опублікованим у серпні, російські військові катували майже половину мешканців Херсонщини, яких утримували в слідчих ізоляторах під час окупації міста, зокрема заручники зазнавали сексуального насильства. Правозахисники проаналізували 320 випадків затримання в Херсоні в більш ніж 35 ізоляторах.