У червні цього року Сили оборони України розпочали масштабні наступальні дії на Запорізькому, або Південному, напрямку. Це 130-кілометрова лінія фронту, що тягнеться від річки Дніпро до адмінмежі Запорізької та Донецької областей.
Наразі український наступ стримують кілька чинників:
- лінії оборони російської армії,
- величезна кількість фортифікаційних споруд і людського ресурсу,
- а також використання тактичної авіації та ударних вертольотів.
Як стверджують військові аналітики, мета ЗСУ на Запорізькому напрямку - пробити коридор на Токмак, Мелітополь, перерізати створений Росією сухопутний коридор з анексованим Кримом, звільнити лівобережну частину Херсонської області та в перспективі вийти на рубежі з півостровом Крим для його подальшого звільнення. Про те, як побудована оборона ворога на півдні і як ЗСУ можуть її прорвати - у матеріалі "Крим.Реалії".
Генерал Бен Ходжес, екскомандувач армії США в Європі вважає, що Крим є вирішальною територією. Україна деокупує півострів своїм багатоплановим контрнаступом: ізолює сухопутними атаками, зробить його непридатним для російського флоту, військово-повітряних сил і логістики.
Фахівці зазначають, що на шляху формування коридору до Азовського моря російське командування створило кілька стримувальних чинників, що уповільнюють просування ЗСУ.
- Перше - це гіпертрофована кількість фортифікаційних споруд, щільність фортифікаційних споруд. Фактично це - лабіринти. Другий фактор - це величезна кількість людського ресурсу, яким вони затикають усі свої дірки в прямому і переносному сенсі. Практично кожен окоп, практично кожен ВОП, РОП, траншея, будь-яка яма - всі вони заповнені людським ресурсом, який перетягується навіть з інших плацдармів. І це є гальмівним елементом. А третій - це авіація. На жаль, ця проблема була, є і залишається. Використання великої кількості КАБів, використання тактичної авіації, а також ударних гелікоптерів - усе це теж гальмує", - каже військовий оглядач групи "Інформаційний спротив" Олександр Коваленко.
Наразі ЗСУ вдалося пробити першу лінію оборони окупантів у районі села Работине в напрямку Токмака. Українські захисники пройшли так звану "лінію Суровикіна", створили своєрідний клин завширшки 11 кілометрів і глибиною близько 10.
- Це фактично суцільна смуга, глибока смуга оборони. У кожній лісосмузі окупанти окопалися, тобто в кожній лісосмузі - позиції, окопи, вогневі точки, пункти спостереження. Усі поля там заміновані, перед кожною лісосмугою йде щільна смуга мінування. Проходи і пересування проходять у вузьких проходах", - зазначив аеророзвідник ЗСУ Олександр Солонько.
Олександр на Запорізькому напрямку працював близько трьох місяців. На своїй сторінці в соцмережі він неодноразово публікував фото і відео російських окопів, вказуючи на особливості розташування опорних пунктів і концентрацію укріпрайонів. Ці окопи практично нічим не відрізняються від того, що споруджувалося за часів Другої світової війни.
- Геометрія - досить точна наука, я вам це скажу як гуманітарій до "мозку кісток". З часів Першої світової війни у людей не змінився кут зорового огляду, тому ви і займаєте ту чи іншу вогневу позицію. Відповідно, деталі якісь можуть і відрізняються, але загальні принципи - це чиста геометрія, вона не змінилася відтоді, очевидно, - пояснив аеророзвідник.
Правильне розташування окопів, таке, як на Запорізькому напрямку, дає змогу вести кругову оборону. Крім того, у багатьох місцях укріплення побудовані в кілька паралельних викривлених ліній, які тягнуться на кілометри. Це дає змогу задіяти маневрену тактику. На думку експертів, цю лінію оборони окупантом вдалося побудувати через нестачу засобів нападу в української армії. Наразі тут - три класичні лінії оборони.
- Перша лінія оборони - переважно мінно-фугасні загородження, мінні поля, траншеї, окопи, ВОПи, це "секрети" з протитанковими ракетними комплексами та іншими засобами ураження техніки. У глибину ця смуга забезпечення, тобто перша лінія оборони, приблизно 5 кілометрів. Друга лінія оборони також має велику кількість траншей, окопів, опорних пунктів і глибиною вона близько п'ятнадцяти кілометрів, це середній показник. Третя лінія оборони - це тилова лінія, там розміщуються склади з боєприпасами, паливно-мастильними матеріалами, командні пункти, пункти управління, системи протиповітряної оборони, комплекси різного призначення, - каже Олександр Коваленко.
Також, якщо подивитись на карти, які позначають російські укріплення, можна побачити, що в населених пунктах Очеретовате і Токмак російські військові створили траншеї та окопи, повністю оточивши ці місця. Такі інженерні рішення називаються оборонними рубежами.
На думку Олександра Коваленка, штурмувати такі оборонні рубежі ворога буде дуже складно. Набагато раціональніше - обійти їх і оточити. Але перед цим Силам оборони України обов'язково потрібно розширити клин.
- Не так швидко, як очікувалося, не так, як у фільмах про Другу світову війну. Головне - не втратити цю ініціативу (яка в нас є). У нас є одна мета - звільнення наших територій. Як би важко це не було, ми будемо працювати далі. І я хочу подякувати навіть скептикам, їхня критика теж впливає на успіх нашого завдання, - прокоментував CNN генерал Олександр Тарнавський, командувач угруповання ЗСУ "Таврія".
- Коли почнеться процес оточення, російському командуванню доведеться ухвалювати рішення: залишати там свої підрозділи чи відводити їх. Вони, навіть в оточенні, дійсно можуть вести оборону і гальмувати процес звільнення цієї великої території, але водночас велику кількість цих підрозділів буде або знищено, або взято в полон. Тут і виникає питання: на що піде російське командування? Віддавати їх "200-ми", "300-ми" і "400-ми" чи все ж таки буде відводити? Я думаю, що відводити, - вважає Коваленко.
За інформацією, зібраною авторами проєкту DeepStateMap, на першій і другій лініях оборони Запорізького напрямку сконцентровано близько 40 різних формувань ворога: батальйонів, полків, бригад і дивізій. Тобто приблизна кількість особового складу становить близько 110 тисяч осіб, а це по 850 осіб на один кілометр.
На думку військового експерта Івана Киричевського, ця цифра може бути ще більшою, як мінімум на третину.
- Наскільки мені відомо, то тільки на тій ділянці, яку заведено називати або Запорізько-Мелітопольським напрямком, або Бердянським напрямком, виходить близько 150 тисяч багнетів. А ще на тимчасово окупованій лівобережній Херсонській області перебуває 60-70 тисяч. Просто прийміть на віру, що 150 тисяч багнетів росіян на цій ділянці фронту, а більшість із них зосереджені якраз у районі Работиного, Вербового - це дуже багато. Це, вибачте, але навіть задоф*га, - прокоментував військовий експерт.
Також одна з головних перешкод, з якою зіткнулися Сили оборони України, - це тотальна замінованість територій.
- Росіяни навколо деяких своїх вогневих позицій мінують на 360°. Для себе, щоб просто проводити ротацію або підносити боєкомплект, вони залишають вузьку стежку. Мінування там дуже щільне - це протитанкові міни, це багато видів протипіхотних мін, там розтяжки тощо, - каже Олександр Солонько.
Таке щільне мінування дає змогу противнику не лише запобігати масштабним наступальним діям, а й заводити атакувальні групи в зручні для обстрілів сектори. Така тактика звужує простір для маневру наступальної бронетехніки. Українським воїнам доводиться переміщатися, підвозити БК і евакуювати поранених вузькими коридорами, як то кажуть, колія в колію.
Стандартних засобів для розмінування в української армії, на жаль, не так уже й багато. Це переважно УР-77 "Метеорит", УР-83 та M58 MICLIC. Але одразу ж після застосування ці установки самі стають ціллю для російської артилерії.
- Коли надія поєднується з відповідним обладнанням, Україну не зупинити. Наш обов'язок - підтримувати цю надію, підтримувати її фінансуванням та обладнанням, доки робота не буде виконана, - сказав у коментарі Telegraph Бен Воллес, екс-міністр оборони Великої Британії.
За словами експертів, ще одним важливим фактором уповільнення українського контрнаступу є перевага ворога в небі. Це стосується як роботи безпілотних розвідувальних апаратів, так і тактичної авіації, яка широко застосовує керовані авіабомби, так звані КАБи.
- Без переваги в повітрі такі операції мають досить, скажімо так, обмежені ефект і можливості. Я впевнений, що жодна армія у світі, жодна НАТО ніколи не почала б подібну операцію, не забезпечивши собі переваги в повітрі над противником. Були випадки, коли там за годину могло впасти в секторі до 20 КАБів. Залетіли на велику висоту, скинули, не підходячи близько до лінії зіткнення. Вона не там суперточна, але тим не менш затримує. Це величезна проблема. Це один із найбільших страхів взагалі, - зазначає Солонько.
Експерти впевнені, що операція з контрнаступу на Токмак буде результативною. Найімовірніше, темпи прискоряться наступного року, після отримання Україною винищувачів Ф-16. Також у великий прорив після взяття Токмака вірить командувач угруповання військ "Таврія" Олександр Тарнавський.
- Цілком можливо, що наступного року Україна звільнить значну територію, але на цьому все не закінчиться. Навіть якщо росіяни будуть витіснені з України, я маю на увазі повністю, вони все одно зможуть регулярно бомбардувати Україну ракетами дальнього радіусу і перешкоджати функціонуванню її економіки, - заявив порталу news.err Джек Вотлінг, експерт британського Королівського інституту оборонних досліджень (RUSI).