З перших днів окупації в Мелітополі та інших містах тимчасово окупованої Запорізької області стали з'являтися рашистські пам'ятники, мурали, експозиції та інші свідоцтва того, що регіон опинився у владі зомбі.
Однак на досягнутому болотні жителі не зупиняються, вигадуючи все нові й нові "приблуди". Мабуть, рашисти вирішили, що в області катастрофічно бракує каміння, тому взялися ліпити чергові символи русофілії.
Та цього разу окупанти перевершили самі себе. Якщо раніше вони вирізнялися переважно "совковими" темами, то зараз на черзі стоїть дещо більш злободенне.
Так у тимчасово окупованому Токмаку збираються встановити пам'ятник мертвим рашистам. Йдеться про вояків московського 1430 мотострілецького полку, які успішно задвухсотилися на Мелітопольському напрямку. Такий "проект" схвалив особисто гауляйтер Є.Балицький.
- Дуже правильна і важлива для нас ініціатива, яку, звичайно, ми підтримали. Ми пам'ятатимемо і вшановуватимемо пам'ять їхніх товаришів, героїв, мужніх людей, завдяки яким сьогодні ми повернулися на батьківщину., - заявив колаборант.
На клумбі поставили табличку, а поруч поставили шматок граніту. Але рашисти обіцяють, що пам'ятник буде. Ось обов'язково.
Такому запеклому цинізму гауляйтера і самих окупантів можна тільки позаздрити. Адже ні для кого не секрет, як насправді рашисти ставляться до власних "товаришів по службі" по службі.
Щоб приховати свої величезні втрати рашисти привезли з собою на війну спеціальні мобільні крематорії, щоб спалювати тіла вбитих рашистів. Нестерпний сморід спалюваних трупів місяцями чують мешканці Токмака, Бердянська та Мелітополя.
Тіла вбитих рашистів, яких вдалося забрати з лінії фронту, перевозять до мелітопольського моргу, а потім або відправляють до Росії, або ховають недалеко від міста. Місцеві жителі кажуть, що на діючих кладовищах стали з'являтися могили, прикрашені вінками в кольорах російського триколора.
Але з почестями ховають далеко не всіх. Здебільшого окупанти закопують те, що залишилося від товаришів по службі, у братських могилах. Якщо, звісно, пощастить - вже відома незмірна кількість випадків, коли рашисти просто кидають тіла своїх загиблих і надалі відмовляються їх забирати. У підсумку, тіла московитів, бурятів і дагестанців місяцями удобрюють український чорнозем.
Ба більше, живих "побратимів" росіяни, які "своїх не кидають", при поразці старанно намагаються добити в прямому сенсі слова. І це не "українське ІПСО", як люблять заявляти рашисти - самі російські вояки відкрито говорять про жорстокість командування.
Так наприкінці літа 2023 року на Мелітопольському напрямку в український полон потрапив рядовий морпіх В'ячеслав з іронічним прізвищем "Капітан". За його словами, росіяни не просто не забирають тіла своїх військових, а й намагаються ліквідувати живих, які залишилися під час відступу.
Адже живі росіяни, які потрапили в полон, можуть розповісти дуже неприємні для рашистського командування речі:
- Мене залишили, а ще й довбали по мені. Вони (росіяни) знали, що ми живі. Там наш коптер літав, вони бачили. І я побачив ставлення до себе сьогодні, від своїх. Арта лупила, бачили, що ми виходимо, і луплять. Таке відчуття, що вони хотіли позбутися всіх свідків. Ось у мене таке відчуття чесно. Та й не тільки в мене - у багатьох там такі думки.
На запитання "чому росіяни не забирають тіла своїх військових і не дають це зробити навіть українській стороні", полонений відповів просто:
- Вони до живих ставляться хреново. Чому вони до трупів ставитимуться добре?
Але є і хороша новина: камінчики, які потихеньку з'являються в тимчасово окупованій Запорізькій області, свідчать про те, що навіть окупанти, які кричать "втрат немає", потихеньку починають зізнаватися самі собі.