![18-летний сирота из Мелитополя спасся из оккупации и обрел новую семью в США (фото, видео)](/images/news/2023/12/337369.jpeg?1702233864)
Олексій Петров із Мелітопольського району (селище Мирне) приїхав до своїх нових опікунів лише кілька тижнів тому, але вже встиг подружитися зі зведеними братом і сестрою. Це четверта сім'я в його житті.
На долю хлопця випало чимало випробувань: батьки відмовилися від нього одразу після народження. Коли малюку був лише рік, його всиновила родина із Запорізької області.
- У мене була погана компанія, тікав із дому. Вони казали: "Ти дограєшся". Мені було все одно, довелося написати відмову від цієї сім'ї. Сказали: "У тебе є місяць і ти вирушаєш в інтернат", - розповідає хлопець у сюжеті "Голос Америки".
Кілька років Олексій прожив в інтернаті в Мелітополі. Там уперше закохався і, запевняє, виправив свою поведінку. Коли почалося повномасштабне російське вторгнення і війська рф окупували Мелітопольщину, дітей з інтернату вивезли до Польщі, де їх поселили в місцевому притулку.
- Було страшно. Ми їхали і може прямо метрах за 200-300 від нас вони (російські бомби, - ред.) падали. Діти маленькі плакали - вони не розуміли, у них була паніка, - згадує Олексій.
Хлопець офіційно став переселенцем, коли йому було 17 років. Але тоді він і уявити собі не міг, що через рік житиме в Америці. Джессіка та Гейб Кіркпатрік уже кілька років намагалися удочерити іншу українську дитину.
- Ми намагалися привезти Настю, але нам ніяк не вдавалося. Спочатку був ковід, потім обмеження через пандемію, потім почалася війна, - каже Джессіка.
Після початку повномасштабної війни Україна призупинила всі іноземні усиновлення. Джессіка і Гейп знали, що Настю зараз поки що не можна всиновити, але дівчинка раптом зробила їм несподівану пропозицію - попросила їх прийняти в сім'ю Олексія. Настя виявилася тією самою дівчинкою, з якою зустрічався Олексій.
На той момент він був уже повнолітнім і йому оформили візу за програмою для біженців з України. Через чотири місяці Олексій уже був у США і з першого ж дня почав називати Джессіку і Гейба мамою і татом.
- Я йому сказав до того, як він сюди приїхав: "Дивись на це, як на можливість для себе в Америці. Нас не хвилює, що ти сирота, звідки ти приїхав. Єдине, що нам важливо, яка ти людина. У тебе є можливість побудувати нове життя, якщо ти цього захочеш, вибір за тобою. Ми ж готові тобі допомогти з усім: зі школою, з вивченням мови", - розповідає Гейб.
Шкільний атестат Олексія у штатах зарахували як свідоцтво про дев'ятирічну освіту. Нині хлопця потрібно визначати до старших класів. Він каже, що хоче стати програмістом, як його новий прийомний батько. Через мовний бар'єр вони спілкуються через застосунок, проте Гейб зміг пояснити йому специфіку роботи та залучає його до щоденних домашніх обов'язків.
- Звісно, він проходить через свої особливі труднощі. Усі діти, які опинилися в схожій ситуації через війну, отримали травму, - продовжує Гейб.
Сім'я щодня продовжує спілкуватися з Настею, але забрати її зараз, у зв'язку із ситуацією в Україні, неможливо.
- Я цього дуже хочу. Писатиму листи Байдену і Зеленському, щоб вони щось зробили, - каже Олексій.
Джессіка та Гейб Кіркпатрік переконані, що кожна дитина повинна мати сім'ю. Вони щасливі, що Олексій з'явився в їхній родині та не полишає зусиль привезти з України свою кохану Настю.
Детальніше про історію українського сироти в програмі "Голос Америки".