Підприємства Мелітополя з приходом "русского мира" скоріше мертві, ніж живі. Окрім логістики та відсутності ринків збуту, відчувається й катастрофічна нестача спеціалістів, які цю продукцію вироблятимуть. Щоб хоч якось вийти з положення, "керівники" заводів мусять вивертатися.
Колгосп - справа примусова
Утім, оригінальністю у вирішенні наболілих питань окупанти не вражають, завжди використовуючи методи або терору, або примусу.
Цього - і вже не вперше - раз відзначився завод "Гідросила". Який приволок нібито для проходження практики студентів Мелітопольського багатопрофільного коледжу. Самі пропагандисти стверджують, що начальству доводилося буквально підлабузнюватися перед "бурсаками", щоб ті зволили піти працювати саме на "Гідросилу".
- Для виробництва гостро стоїть питання кадрів, тому до практикантів особливий підхід. Потрібно не просто провести ознайомчу екскурсію, а й буквально закохати в підприємство, щоб після закінчення навчання хлопці прийшли працювати саме сюди.
Своєю чергою, Тетяна Бєсєдіна, директор з персоналу, уточнила: "жорстоко" не вистачає багатьох фахівців.
- Слюсарі-інструментальники, оператори верстатів з ЧПУ та їхні наладчики. Існує жорстока потреба таких фахівців і на цьому, і на інших заводах.
Брак "вузьких" фахівців якраз і планують компенсувати за рахунок студентів. Причому не факт, що працюватимуть вони за гроші.
Адже після перепризначення Путіна на пост диктатора Росії напевно відбудеться низка жорстких заходів, покликаних заповнити жахливі втрати армії РФ на фронті - як у живій силі, так і в техніці.
Для вирішення проблеми з нестачею гарматного м'яса напевно буде оголошено мобілізацію.
А ось для заповнення нестачі боєприпасів і техніки на "трудовий фронт" будуть спрямовані величезні сили. Зокрема, і студентів, яких змусять працювати на благо батьківщини ледь не безкоштовно - особливо якщо в Росії буде введено воєнний стан, що також не виключено.
Адже ввели ж у школах Мелітополя уроки праці? А будзагони створили? Ось і буде вам поділ обов'язків: студентів - на заводи, школярів - маскувальні сітки в'язати, а будзагонівців - укріплення для "другої армії світу" облаштовувати.
Заводи під керівництвом "ювеліра"
Директором "Гідросили" до війни був Іван Сидорчук. Сьогодні в документах окупантів він значиться контактною особою, з якою можна вирішувати всі договірні питання.
Хоча самі окупанти стверджують, що командує заводом ще один зрадник - колишній начальник цеху цього підприємства Валерій Харчишин.
Сидорчука нещодавно позбавили "корочки" депутата законної Мелітопольської міськради. Він від початку окупації Мелітополя не брав участі в сесійних засіданнях.
А ось хто така Тетяна Бесєдіна, невідомо від слова "зовсім". Як і достеменно невідомо, звідки "ростуть ноги" у згаданої в титрах групи компаній МДК.
Якась подоба офіційного сайту в них є. Де чорним по білому написано, що ТОВ "МДК" є одним з найбільших підприємств Росії, що виробляють гідравлічне обладнання та запасні частини для сільськогосподарської техніки, виливки зі сталі, чавуну та алюмінію на замовлення.
І що в компанії працює понад 1500 осіб (це, з огляду на вищесказане, просто нісенітниця), включно з "найкращими інженерами, які працюють у конструкторських відділах і лабораторіях".
Наводиться навіть список підприємств, що входять до групи компаній: "Гідросила МЗТГ", "Гідросила Тетіс", "Мелітопольський завод автотракторних запчастин", "Таврійська ливарна компанія "ТАЛКО".
А ось в офіційних реєстрах це ТОВ не зареєстровано. Ні, фірм з ідентичною назвою добрий десяток, але їхня діяльність абсолютно далека від "заводської".
Не вдалося знайти ТОВ і за вказаною на сайті адресою: Мелітопольський район, село Обільне, вулиця Залізнична, будинок 16. Зате за цією адресою, згідно з російськими даними, розташований Мелітопольський завод автотракторних запчастин.
Один із засновників і директором якого (той самий "пітерський ділок", на користь якого - в тому числі - і віджимав зазначене підприємство гауляйтер Є.Балицький) є Юрій Шадрін.
Окрім заводу, Шадрін - співзасновник фірми зі схожою назвою - ТОВ "МГК Центр". Проте ж до заводської справи фірма не має стосунку, займаючись виробництвом дорогоцінних металів, ювелірних прикрас, а також... карбуванням монет.
Ювелірна "діяльність" у росії завжди була пов'язана з кримінальним світом. Не виключено, що цей випадок -- теж не виняток.
Виходить, що найбільшими заводами Мелітополя завідує абсолютно "каламутна", незаконно працююча фірма на чолі з бандитом-"ювеліром", абсолютно далеким від металургії зокрема та діяльності заводів загалом.
До речі, на сайті ТОВ "МДК" зазначено, що в них є в наявності також запчастини для імпортної сільгосптехніки - включно з комбайнами "Джон Дір".
Звідки ці запчастини беруться в Мелітополі, якщо все, що можна було, розікрали ще кадирівці в перші місяці окупації Мелітополя, а імпортувати ці запчастини начебто не можна через санкції, те ще питання...