![На каких основаниях россия удерживает тысячи похищенных мелитопольцев и что Украина делает для их освобождения (фото)](/images/news/2024/01/339773.jpeg?1704757849)
Після повномасштабного вторгнення росії більша частина жителів Мелітопольщини евакуювалася на вільну землю, хтось взяв зброю до рук і став на захист своєї країни, а дехто опинився у ворожому полоні.
За майже два роки "великої" війни та окупації кількість бранців Кремля з числа цивільних жителів Мелітопольщини йде на сотні. Військові рф викрадають та незаконно утримують у нелюдських умовах не тільки чоловіків, які теоретично можуть становити для них загрозу, а й жінок, підлітків, людей з серйозними захворюваннями.
Так, 23-річного Леоніда Попова окупанти затримували тричі. Хлопець, який страждає на шизофренію, через тортури голодом перетворився на ходячий скелет. Загарбники продовжують його утримувати в казематах, незважаючи на офіційне підтвердження відсутності звинувачень.
У травні 2023-го року росіяни викрали подружжя Левченків. Відомо журналістку Ірину та її чоловіка Олександра затримали без якихось пояснень прямо посеред вулиці. Пенсіонери, які мають проблеми зі здоровʼям і не становлять для рашистів ніякої загрози, перебувають у полоні вже більше восьми місяців. За наявною інформацією, Олександра окупаційна влада звинувачує в тероризмі та збирається судити. Про стан та місцезнаходження Ірини її близьким нічого невідомо.
На жаль, цивільних бранців знайти їх офіційним шляхом неможливо, а для їхнього визволення, на відміну від військовополонених, не існує жодних механізмів. Детальніше – у матеріалі ВВС.
У "злочинців" – більше шансів
Після повномасштабного вторгнення в Україну російська влада не робила відмінностей між військовополоненими та захопленими цивільними. Міністерство оборони рф у відповідях на запити про цивільних підкреслювало, що вони "утримуються відповідно до вимог Женевської конвенції про поводження з військовополоненими".
Женевська конвенція про захист цивільного населення під час війни нічого не говорить про можливість взяти цивільних у полон, але забороняє брати заручників.
Все, що стосується полону, у конвенціях передбачене виключно щодо військових. Цивільних, згідно з чинними міжнародними нормами, можна тільки затримати, причому “відповідно до законів і правил окупуючої сторони”, а також із гарантією на справедливий судовий процес.
За російськими законами, затримати людину до судового рішення можна лише на 48 годин і за суворо встановленою процедурою – з оформленням протоколів уповноваженими особами.
Влітку 2023 року цей строк збільшили до 30 днів для затримань в умовах воєнного стану, але лише якщо затриманий підозрюється у скоєнні тяжкого злочину або порушив пов'язані з воєнним станом заборони та обмеження.
Якщо людині висунули обвинувачення, вона починає існувати в юридичному полі, в неї з'являються права. Якщо вона військовополонений, її можна обміняти. Цивільні ж "затримані" сидять у російських колоніях та СІЗО часто без захисту, без звинувачень та без суду. Вони існують усередині російської пенітенціарної системи, причому формально їх там немає.
При цьому у тих, кого офіційно звинуватили у злочинах – здебільшого це терористичні статті, але не лише – право на адвоката визнається російською системою правосуддя. До таких кримінальних справ входять захисники, підтверджує адвокат Марія Ейсмонт. До тих же, хто сидить без звинувачень, доступу адвокатів фактично немає.
Навіть якщо міноборони РФ підтверджувало, що "затриманий за протидію СВО" перебуває "на території Росії", назвати місце та допустити до нього адвоката військові відмовлялися до закінчення "перевірочних заходів". Термінів у таких “заходів” немає, оскаржити їх неможливо.
Звʼязок між волею та неволею
Найзрозумілішим і, мабуть, єдиним доступним шляхом у пошуку цивільних заручників є розсилка листів через російську систему "ФСІН-лист" — сервіс, що дозволяє відправити електронне послання до деяких колоній та слідчих ізоляторів.
Це не лише зручний спосіб зв'язку з ув'язненими, а й можливість для адвокатів, правозахисників та сімей знайти людину в російській пенітенціарній системі: якщо адресат перебуває у колонії, то відправники мають отримати підтвердження про доставку листа.
Що робить Україна
Окрім родичів, з українського боку пошуком людей та розслідуванням їх викрадень займаються Національна поліція та Офіс генерального прокурора України. У рамках міжнародної ради експертів при цьому офісі створили підгрупу з цивільних полонених.
– Також розробляється законопроєкт щодо цивільного полону. Але все це досить складно, забюрократизовано. Мені хотілося б, щоб ці рішення були вже прийняті позавчора, — розповідає засновниця проєкту "Знайти своїх" Катерина Осадча.
Вона додає, що за останні півроку на рівні держави відбулися зрушення. Вони виявляються у тому, що на цивільних полонених звернули увагу та почали з цією проблемою розбиратися. Але щодо повернення людей з полону зрушень немає.
Якщо людина зникла на окупованих територіях і є свідки її затримання представниками РФ, то Національна поліція кваліфікує це як воєнний злочин.
– Якщо ж даних, які свідчать про затримання чи утримання стороною агресора, у нас недостатньо, можлива кваліфікація як "зникнення за особливих обставин", у цих справах правоохоронці шукають відповіді на запитання, де ж зараз людина, чи утримується вона десь, чи замордована…, – пояснює начальниця управління Офісу генпрокурора України Ірина Діденко.
Вона зазначає, що саме родичі часто дають цінні свідчення в таких розслідуваннях:
– Наше завдання зафіксувати свідчення та простежити, де може перебувати людина зараз, адже часто їх переміщують з однієї катівні до іншої. Так, саме катівню, адже 90% утримуваних піддаються тортурам, – каже Ірина Діденко.
У міжнародному праві немає конкретного алгоритму, як звільняти цивільних людей з полону. Згідно з Женевськими конвенціями, військового можна поміняти тільки на військового. Юридично цивільну людину можна звільнити, але не обміняти на комбатанта, тобто того, хто тримав зброю.
– Потенційно найбільш ефективним механізмом звільнення та повернення цивільних заручників може бути роль держави-покровителя, тобто третьої сторони. Вона не бере активну участь у війні в Україні і одночасно може мати діалог з РФ, щоб підтвердити статус утримуваних. А надалі домогтися їхнього звільнення, – пояснює Ірина Діденко.
У цій справі, зокрема, можуть допомогти такі країни, як Катар, Об'єднані Арабські Емірати, Саудівська Аравія, Туреччина. Ті вже домовлялися про обміни військовополоненими, повернення депортованих дітей, звільнення іноземців із російського полону. Саме за участю Об'єднаних Арабських Еміратів до України в рамках останнього обміну полоненими вдалося повернути не лише військових, а й цивільних.
На ООН надії немає навіть у правозахисників, які називають механізми організації "застарілими" — адже в її документах не передбачені схеми звільнення таких "затриманих".