Найчастіше на Мелітопольському напрямку рашисти потрапляють у полон через відсутність злагодженості в підрозділах.
Уродженець Криму Андрій Філіпенко все своє життя прожив у Керчі. Там залишився і після окупації в 2014-му році. До вторгнення рф на півострів працював двірником. Розповідає, коли прийшов "русскій мір" - усе різко змінилося.
- При Україні жилося добре, зарплату платили щомісяця, а після "референдуму" ми грошей не бачили по 2-3 місяці - я тоді знову пішов влаштовуватися двірником. Так мені сказали, що з таким паспортом - українським - і з військовим квитком мене вже на роботу не візьмуть. Довелося переробити паспорт і військовий квиток, отримати російське громадянство, щоб я міг влаштуватися на роботу.
За словами Філіпенка, ціни і на продукти, і на житло значно зросли, а ось зарплата залишалася "на місці". Погіршилася ситуація з медициною - у Криму тривалий час не було хороших фахівців, а про безоплатне лікування залишалося тільки мріяти.
Згодом чоловік почав потребувати грошей і став на шлях окупанта - 17 липня 2023 року підписав контракт. Зізнається - повірив переконанням рашистських воєнкомів, що він, 49-річний чоловік, через вік не братиме участі в бойових діях.
Філіпенку пообіцяли, що в його функції входитиме охорона машин, пального і складів. Зрозуміло, на ділі виявилося все не так, як обіцяли окупанти.
- Повірив, звісно. Тільки потім зрозумів, що обдурили. А я грошей хотів назбирати - 2021 року поховав батьків, грошей не було, а хотілося хоч нормальну огорожу, пам'ятник поставити, щоб усе добре було, красиво. А тепер ось де я - у полоні.
Після підписання контракту Андрій потрапив до 71-го мотострілецького полку рф, що базується на Мелітопольському напрямку, і зіткнувся із суворими реаліями російської армії.
- Начальство нас узагалі не вважало за людей. Дали наказ - і все. Необхідним не забезпечували. У кого з вояків були гроші - купували собі намети, інші мокли.
На полігон рашистів не відправляли, тільки возили копати окопи. При відмові лякали виправною колонією, а то й висадкою на позицію, якщо хтось не хотів сліпо слухати наказ.
- Сказали "йдіть". Куди? Навіщо? Ось і пішли, блін. Один дійшов, один не дійшов. Був мужичок, так і невідома справа, або вбили його, або також потеряшка, як і я. Не було толком підготовки, нічого.
У полон, розповідає Філіпенко, потрапив у перший же вихід. Йшли ввечері, навколо темно. Чоловік оступився, впав у якусь яму і знепритомнів.
- Прокинувся я тільки вранці, своїх не знайшов - мене кинули. Я вирушив на пошуки і вийшов на Збройні сили України, на їхній пост. Так і потрапив у полон.
На запитання "чому так багато потрапляє в полон" Філіпенко відповів, що причина у відсутності злагодженості військових.
- Скільки ця війна буде ще тривати, скільки ще буде жертв? За що - за землі? Невже у росії землі мало. Але росія українські землі не відвоює.