![На волю – в рефрижераторе: врач из Мелитополя рассказала об эвакуации из оккупированного города (видео)](/images/news/2024/03/344331.jpg?1709502620)
Після повномасштабного вторгнення та окупації Мелітопольщини більша частина місцевого населення була вимушена покинути свій дім, аби врятуватися від "руського міра".
Однією з врятованих стала лікар-педіатр Надія Дребот. В перші дні захоплення міста військами рф вона разом з іншими мелітопольцями виходила на проукраїнські мітинги, щодня вела прямі трансляції у себе на сторінках в соцмережах, щоб показати обстановку.
– Окупанти не могли зрозуміти, що відбувається, тому що вони зайшли в місто, вони чекали, що їх там зустрінуть з квітами і так далі. Цього не було. Не було звʼязку, не було транспорту, але люди виходили. Виходили тисячі людей. Навіть в окупації я жодного слова не сказала російською мовою, – розповідає журналістам "Суспільного" Надія Дребот.
За її словами, на початку окупації містяни дуже потужно самоорганізувалися, що страшенно бісило рашистів. Цивільні почали патрулювати вулиці від мародерів, займатися волонтерством.
Але коли росіяни почали брати в полон мелітопольців, лікарка вирішила виїжджати. Однак автобусів на всіх бажаючих не вистачало, тож евакуюватися їй довелося у рефрижераторі.
– Нас в цей рефрижератор напакувалося 48 людей. І крім того, ще два рефрижератори 22-тонники, там теж купа народу напакувалося, і оце вся команда виїхала, Так на підлозі, і на тобі отут, отут на тобі ще сидить, отут сидить, отут сидить і отак от набито, – згадує переселенка.
Жінка каже, що декілька годин вони добиралися у вантажівках до Василівки, де на той момент велися бої.
– Там ми зупинилися і нам сказали, що ми чекаємо маріупольсько-бердянську колону. Вони пройшли 42 блокпости, з ними приїхали десь 200 з чимось машин. Тобто 500 умовно з чимось машин, нам можна їхати і тут нам кажуть ніби: "Нікуди не їдете, ми не хочемо, щоб кудись їхали, ви залишаєтесь тут". Ми вже так, ну що, короче кажучи, ми будемо чекати. І тут раптом крик: "Гради". На нас направили Гради…, – продовжує Надія.
За словами жінки, їхньому транспорту вдалося вибратися з-під обстрілу і виїхати полями до Запоріжжя. Після цього лікарка поїхала до Литви, але зрештою повернулися до Львівської області, де вона народилася. Тут вона влаштувалася педіатринею у Боринську районну лікарню. Планує тут працювати, поки ЗСУ не звільнять Мелітополь.