На Мелітопольському напрямі продовжуються запеклі бої. Нашим захисникам вдається не лише утримувати позиції, а й переломити ситуацію.
За непрямими ознаками можна зробити висновок про те, що частина з 800 тисяч артилерійських снарядів, які для України знайшов президент Чехії Петр Павел, уже почала надходити на фронт. Українська артилерія знову заговорила, норма використання боєприпасів зросла у 2-3 рази. До кінця березня очікується максимум поставок, і тоді просування російської окупаційної армії буде повністю зупинено.
У Кринках на лівому березі Дніпра та в Роботиному на Запоріжжі ворог зіткнувся з логістичною проблемою – надто великим, близько 500 кілометрів, плечем доставки. Тому можливості для захоплення обох цих населених пунктів наближаються до нуля.
Часів Яр на Донеччині опинився у складній ситуації, і теж через логістику: Росія лише за сто кілометрів і може не тільки швидко доставляти сюди все необхідне, а й активно застосовувати авіаційну компоненту. Тим не менш, якщо Часів Яр протримається до кінця березня, його можна буде утримати. Таку думку в ексклюзивному інтерв'ю OBOZ.UA висловив льотчик-інструктор, полковник ЗСУ в запасі, військовий експерт Роман Світан.
– Президент Чехії Петр Павел заявив, що вдалося зібрати суму, необхідну для закупівлі Україні 800 тисяч артилерійських снарядів. Вони зможуть надійти на фронт уже протягом найближчих тижнів. Чи припускаєте ви, що це одразу змінить ситуацію на полі бою?
– Снаряди з цієї партії вже почали надходити, поки що в невеликих кількостях. Найімовірніше, це ті, що були проплачені Чехією зі свого бюджету. Норму використання снарядів уже збільшено у 2-3 рази, тобто потік іде.
Я думаю, їхня максимальна кількість у потоці буде до кінця місяця. І тоді можна буде точно казати про стабілізацію фронту. Наразі росіяни використовують 10 тисяч боєприпасів на добу, ми – близько 2-3 тисяч. Коли буде хоча б 5 тисяч на день, можна буде говорити про паритет. Чому? Бо наша натовська зброя точніша.
Коли це буде – припиниться просування росіян. Ми зупинятимемо будь-яке їхнє просування серйозною щільністю артилерійського вогню, причому з деякими контрнаступальними діями тактичного рівня. Це передбачає активна оборона.
800 тисяч снарядів – це чимало. Якщо з розрахунку 5 тисяч на добу, цього вистачить на 160 днів, тобто майже на пів року. Звісно, всі 800 тисяч до нас одразу не заїдуть, але цього й не треба. Нам потрібно розтягнути їх на пів року. Це однозначно серйозна доважка до нашої оборони, тому що в режимі оборони велику вагу має саме артилерія.
Петру Павелу треба ставити у Києві прижиттєвий пам'ятник. Він, президент дружньої нам країни, виконав завдання нашого міністра оборони Умєрова, який із цим не впорався.
– Ви вважаєте, що саме артилерія може зупинити просування окупаційної армії, і більше фактично нічого не треба?
– Однозначно. Перше, що треба, – це боєприпаси. Там, де ми просіли по фронту, – в основному це прямий наслідок того, що в нас не вистачило боєприпасів, замовкла наша артилерія. А зараз вона знову починає говорити, і фронт стабілізується.
Щоб створити серйозний тиск на противника, потрібні ракети, літаки та безпілотники у достатній кількості. Причому не тільки FPV, а й далекої дії. Але далекі вже з'являються, ми це бачимо. Непогано відпрацювали по Ростову, причому у великій кількості, до пів сотні.
Тобто, за великим рахунком, спостерігається позитивна динаміка цього року. Принаймні її видно попереду. З кожною модифікацією озброєнь, які заходитимуть, зростатимуть наші можливості.
– Є інформація про те, що ворог дедалі частіше використовує хімічну зброю на фронті. Можливо, це не можна назвати хімічною зброєю у повному розумінні слова, це сльозогінний газ…
– Ні, це і є хімічна зброя у повному розумінні.
– Наскільки це серйозна проблема? Що з цим можна робити?
– Це не нова проблема. Вони використовують гранату К-51 (аерозольна граната зі сльозогінним газом. – Ред.) із 2014 року. Нічого нового. За останні кілька тижнів було застосовано близько п'ятдесяти таких гранат по лінії фронту. Це не масово.
Вони просто намагаються креативити – використовувати не прості гранати, а гранати зі сльозогінним газом, що спричиняє серйозні проблеми зі здоров'ям. У принципі газ нелетальний, але він виводить з ладу дуже сильно. Крім сліз, спричиняє сильний блювотний рефлекс, який надовго позбавляє боєздатності.
Найпростіша протидія – це протигази. У принципі це питання вирішується. Але доводиться залишати закриті приміщення, а це якраз і треба росіянам, вони намагаються викурити наші війська з укріпрайону, а далі завдавати ударів серйозними засобами ураження, які вони мають: артилерією, авіацією чи стрілецькою зброєю.
Свого часу росіяни використовували ці гранати у великій кількості, але самі наривалися на їхню дію, і тому припинили. Зараз вони використовують їх як боєприпас для скидання з дрона.
– Ви могли б оцінити ситуацію у трьох точках на лінії фронту – Кринки, Роботине, Часів Яр? Інформація щодо Кринків суперечлива. З одного боку, Шойгу повідомляє Путіну, що Кринки "зачищені", з іншого – наше Головне управління розвідки інформує, що Сили оборони "кошмарять" там окупанта за допомогою новітніх дронів. Що відбувається насправді?
– Там узагалі майже немає жодної російської атаки, останніми днями нічого й не відбувається. Там неможливо було організувати виконання завдань. Це називається "обставини непереборної сили". Росіяни не зможуть працювати на 500-кілометровому плечі – саме стільки їм треба везти боєприпаси, техніку амуніцію з Ростова чи Тамані під Кринки, щоб розвивати якісь наступальні дії. Цього ніхто ніколи не робив і не зробить.
Саме тому ми й обрали цей напрямок, бо він один із перспективних, саме за рахунок цієї логістичної проблеми росіян. Найімовірніше, потім у цьому районі з тактичних плацдармів організовуватимуться оперативні для подальшого руху в бік Криму чи Скадовська. Хоча, гадаю, що спочатку до Скадовська.
Тож ситуація у Кринках для нас із позитивною динамікою. А для росіян там статика, вони не знають, що робити далі.
Що стосується Роботиного, там та сама картина. Туди теж треба все везти по 500 кілометрів, з однієї та іншої точки. Тобто серйозний тиск на наші ділянки у цьому районі росіяни створити не можуть, нічим, зокрема, без авіаційної підтримки. Наразі туди розгорнулися наші ЗРК. У росіян не вистачає боєприпасів, тож серйозних наступальних дій вони там вчинити не можуть.
Авжеж, вони намагатимуться зрізати цей роботинський плацдарм, хоча перспективи жодної немає, якщо тільки ми самі не ухвалимо рішення відходити.
І в Кринках, і в Роботиному для росіян патова ситуація зараз і програшна на найближче майбутнє, коли до нас підійде достатньо боєприпасів.
А от у районі Часового Яру нам дуже складно. Чому? Бо тут для росіян якраз склалася зворотна ситуація – дуже коротке плече доставки, поряд Росія, лише за сотню кілометрів, логістичні ланцюжки розвинені. Туди поставляється достатньо техніки, боєприпасів, особового складу. У росіян там є все. І авіація зокрема, тому що аеродроми поряд, час підльоту – до пів години. Вони можуть організувати серйозну напруженість авіаційного ураження, що вони й роблять. Тож для нас ситуація там дуже серйозна.
Але ми можемо її утримувати за рахунок того, що Часів Яр розташований на панівній висоті, підійти до нього дуже складно. Але проблема у нас – нестача боєприпасів. Але зараз уже видно динаміку постачання боєприпасів, ми її вже відчули, заговорила артилерія. За великим рахунком, якщо основні партії боєприпасів встигнуть підійти, ми втримаємо Часів Яр, як утримуємо його останні два роки.
