Епопея з клітками, у які рашисти посадили мелітопольців, загородивши все місто, продовжилася дивним чином. Одні мамкині промоутери пристосували убогі паркани під рекламу, інші - посиніли від заздрощів.
Звичайні будні "русского мира". Якийсь сервіс таксі вирішив заявити про себе рекламою на паркані. Ні, на щастя, цього разу, не наскельним живописом, як зазвичай практикує російське стадо в Мелітополі.
Рекламний відділ таксі, вирішив використати новий простір, і натягнув банер на секції горезвісного паркану. На жаль, у Мелітополі таких парканів вистачить на рекламу половини світу.
З огляду на те, що рашисти завішують Мелітополь своєю моторошною поліграфією з перших днів окупації , городяни, напевно, навіть і не помітили б скромні банери.
Але ж ні. В одному з рашистських телеграм-смітників з'явився гнівний пост, з якого жовч капає на клавіатуру.
Автор заявляє, що "ті, хто наліпив банери", неодмінно мали узгодити дію з окупаційною владою. Порушується питання про те, хто заробив на розміщенні реклами, закликається сатана (ні) поки що - антимонопольний комітет. Йдуть заклики до совісті, згадується, раптово, про недобросовісну конкуренцію.
Утім, потік цих неконтрольованих емоцій, цілком зрозумілий. Автор опусу побіжно говорить і про наболіле:
- При цьому, коли нотаріальна контора (приватна) домовляється з магазином про рекламу на його фасаді, прибігають усілякі правильні люди і пояснюють, що так робити не треба, - пише він.
Що ж, тут усе просто. Убогі колаборанти просто не поділили не менш убогі паркани в Мелітополі.
Як кажуть у народі, залізо іржа з'їдає, а заздрісник від заздрості гине. І ми зараз не про паркани...