![Когда любовь побеждает войну - предприниматель из Мелитополя создала реабилитационный центр для воинов ВСУ (видео)](/images/news/2023/09/329929.jpg?1694595846)
Українські жінки - це взірець сили, мужності, мудрості та серця, сповненого любові.
Мешканка Мелітополя Наталя Рудич 15 років займалася продажем сільгосптехніки, окупанти вкрали і розікрали її бізнес. За півтора року війни, Наталя стала волонтеркою, встигла допомогти сотням жителям в окупації та на підконтрольній, частково відновила свій бізнес і створила реабілітаційний центр для ЗСУ.
Жінка в білому
Багато мелітопольців дізналися про Наталію Рудич, коли вона у вересні 2020 року вирішила взяти участь у виборах мера Мелітополя. Тоді, жінка в білому очолила оновлений склад міської організації ВО "Батьківщина". У Мелітополі Наталя Рудич до війни керувала успішним підприємством "Агролідер", яке займалося продажем запчастин та їхньою реставрацією, і було офіційним дилером багатьох українських виробників, постачаючи запчастини в різні країни.
Велике серце
Війна для Наталії настала раптово. В інтерв'ю РІА Мелітополь дівчина зізнавалася, що в напад путіна на Україну не вірила, та кінець зими - початок весни була гаряча пора на підприємстві, часу на перегляд новин не було. Як і всі мелітопольці, сім'я Наталії прокинулася 24 лютого 2022 року не від будильника, а від вибухів. Відійшовши від шоку, перше, що зробила Наталя, почала добувати ліки одразу для сусідів, а потім і для всіх нужденних містян. Усі ми пам'ятаємо, що після хвилі мародерства більшість аптек у місті закрилися.
Евакуюватися Наталя вирішила тільки після того, як рашисти вкрали мера Мелітополя Івана Федорова.
Хочу бути корисною!
Дивом виїхавши під обстрілами до Запоріжжя, Наталя не змогла прокрастинувати на підконтрольній. Дуже скоро за її участі в Запоріжжі на базі громадської організації з'явився благодійний фонд "Кластер промислових і крафтових виробників України". Фонд щодня приймав і сортував до кількох тонн гуманітарних вантажів. Але люди, які залишили свої домівки, приходили до Фонду не тільки за речами, а й просто як у душевне місце, де живе дух Мелітополя. Війна допомогла Наталії обнулитися, щоб дійсно почати життя з подвійною силою. Гранти відродження Згодом Наталя відчула, що може ще більше. Дівчина навчилася оформляти гранти, які відкрили ще більше перспектив для допомоги людям. Наталя згадує, що перший грант, який вона виграла, був невеликим, сто тисяч гривень від громадської організації "Сила жінок". Тоді Наталя з однодумцями змогла організувати шелтери, де живуть люди. Згодом Наталя зрозуміла, що може отримати грант і на відновлення свого бізнесу. Щоправда, перший млинець вийшов грудкою, підприємиця отримала відмову, бо її бізнес був зареєстрований на окупованій території. З другої спроби вдалося отримати грант від ПРООН на 10 тисяч євро. Завдяки цьому Наталя змогла відновити свій бізнес у Запоріжжі на 10%. Але одночасно з цим, Наталя зі своєю командою знайшла гроші на створення реабілітаційного центру для воїнів ЗСУ. Для цих цілей партнери зі Словаччини передали в Запоріжжя 52 тисячі євро. Завдяки спільним зусиллям, на лінії фронту з'явився перший центр, де будуть абсолютно безкоштовно протезувати українських солдатів. У мене може бути багато ролей, але будь-яка з них пов'язана з Україною Упродовж усіх півтора року війни, Наталя не звільнятиме своїх співробітників із Мелітополя. Бізнесвумен переконана, що після деокупації зможе повністю відновити своє підприємство вдома: - Я хочу бути дотичною до цих змін, як бізнесмен, як волонтер, як активіст. Зрештою, у мене може бути багато ролей у цьому житті. Але я хочу, щоб кожна роль була пов'язана з моєю країною, яку я безмежно кохаю, - каже Наталя. І цій дівчині неможливо не повірити. Війна чудово розкрила душу кожного, і продемонструвала, що світла і тепла в багатьох душах цілком вистачить, щоб з любов'ю врятувати цей божевільний світ...