![Почему армия рф захватила Мелитополь за сутки – интервью генерал-майора Соколова (фото)](/images/news/2023/09/330388.jpeg?1695068750)
Уранці 24 лютого російські ракети вдарили по мелітопольському аеродрому, де розміщувалася 25-та транспортна авіаційна бригада. А вже ввечері на в'їзді в Мелітополь стояли російські танки.
Сьогодні багато жителів України ставлять запитання: чому не було підірвано мости, чому за Мелітополь практично не було боїв, і ворог фактично за добу захопив місто.
Сьогодні слідчі Державного бюро розслідувань спільно зі Службою безпеки України вивчають дії військових. Зокрема й те, що командування нібито не замінувало належним чином усі мости та інші споруди. За даними журналістів Української Правди, головними фігурантами цієї справи можуть бути командувач Об'єднаних сил генерал-лейтенант Сергій Наєв та генерал-майор Андрій Соколов, який з жовтня 2021 року і станом на початок великої війни був командувачем управління військ "Південь".
В інтерв'ю журналістам генерал-майор Андрій Соколов розповів хронологію подій, що передували повномасштабному вторгненню армії РФ, і про рівень оборони Мелітополя.
Сили не рівні
За словами командувача, у його підпорядкуванні було фактично 1,5 тисячі осіб на ділянку в 200 кілометрів. У той час, як противник виставив на півдні орієнтовно 25 батальйонно-тактичних груп. Це до 20 тисяч особового складу. Плюс система управління і більш масивні об'єднання, які мають артилерію, засоби ППО, підрозділи розвідки, інженерні, РЕБ.
- Проти нас діяв 22-й армійський корпус у повному складі, щонайменше дивізії 58-ї армії північно-кавказької, найбільш підготовленої, і десь до половини 7-ї десантно-штурмової дивізії.
Це дуже багато. Це і артилерія, і всі ці засоби, які є в їхньому складі. Плюс повітряний компонент десь до 140 літаків, 60 вертольотів і корабельний склад їхнього Чорноморського флоту, - каже Соколов.
Нагадаємо ще раз, у підпорядкуванні командувача управлінням військ "Південь" було 1,5 військовослужбовців ЗСУ. Технікою та артилерією армія рф перевищувала сили української армії у 20-25 разів, зазначає генерал-майор.
- У мене в розпорядженні було угруповання на ведення стабілізаційних дій. Якби противник діяв диверсійними групами, незаконними формуваннями, якби ситуація розвивалася, як на сході у 2014-му році, тоді нам призначалися дві бригади.
Під час загострення передбачалося мати: одну на Херсонському напрямку. Вона мала виконувати завдання, вести стабілізаційні дії, одна - на Мелітопольському. І один батальйон, який як передовий підрозділ стояв безпосередньо на кордоні. Але я навіть цих сил не мав, мав тільки одну бригаду.
На Мелітопольському напрямку взагалі не було сил, - розповідає генерал-майор.
За словами Соколова, приблизно, за тиждень до повномасштабного вторгнення військ рф він особисто направив на Мелітопольський напрямок одну танкову бригаду, розуміючи, що цей напрямок узагалі ніким не прикритий.
- Окремий план існував на випадок оборони. Для цього передбачалося 4 бригади: дві механізовані або загальновійськові і дві бригади ТрО. Розумієте: 4 бригади в плані й одна бригада в реальності. Безумовно, цього недостатньо.
Я на ТрО взагалі не розраховував, тому що нам їх так і не надали. Це мали бути 2 бригади: Херсонська і Запорізька. Вони на початок війни навіть не були зібрані. Бригади то існували, вони були сформовані, але так і не надійшло команди на їхнє збирання, передачу нам і застосування.
Запорізьку 110-ту бригаду ТрО я отримав у своє підпорядкування вже наприкінці доби 24-го лютого. Херсонська так і не надійшла в моє розпорядження. Наскільки я знаю, вона на той момент так і не була зібрана, - каже Соколов.
Чому не підірвали мости
Усі мости і дамби розташовані на півострові Чонгар, на Мелітопольському напрямку. На Каланчацькому, Херсонському напрямках два сухопутних перешийки: один іде на Чаплинку, другий - на Каланчак. Вони, за інформацією генерал-майора, були заміновані. А ось мости через Дніпро ні.
- Чому мости не підірвалися, ми знаємо з інтерв'ю військовослужбовця 137-го батальйону Івана Сестриватовського, що спроби підірвати були. Але треба розуміти, що противник розуміє важливість цих і мостів, і переправ, він також вживає заходів.
Я зі свого досвіду можу сказати, що мости треба підривати не тоді, коли противник стоїть перед ними, а ще до того, як він підійшов, коли він ще не має вогневого впливу на мости. Тоді можна сподіватися, що завдання буде виконано на 100%.
А коли противник уже перебуває перед мостом, він впливає і вогнем, і диверсійними групами і на сам міст, і на засоби підриву, і на тих людей, які мають підірвати.
У Генічеську, на Арабатській стрілці, міст підірвали. Не повністю, але підірвали. Там матросу 137-го батальйону довелося виконувати завдання ціною свого життя, - каже Соколов.
- На Мелітопольський напрямок не була призначена окрема бригада. Мені довелося забрати у 59-ї один батальйон і призначити туди для ведення оборони. Це був дев'ятий мотопіхотний батальйон. Найкращий на той час у бригаді - я тому його і вибрав, бо там і командир був досвідчений (на жаль, він загинув потім під Запоріжжям), і сам батальйон був більш підготовлений.
Але він також не встиг дійти туди вчасно і зайняти оборону. Фактично він вийшов туди і потрапив в оточення. І потім ми виводили їх разом із військовослужбовцями 137-го батальйону на Василівку (Запорізька область - УП). Під час оборони Василівки вони ще раз потрапили в оточення, і ще раз із нього виходили.
Уже наприкінці дня 24 лютого нам довелося переміщати штаб, спочатку у Велику Лепетиху (селище в районі Нової Каховки - УП), як було сплановано. Але потім я зрозумів, що ми теж опинимося в оточенні, оскільки вже була інформація, що на Антонівський міст висаджено десант і він перебуває під контролем противника.
Я на ходу змінив план. Ми вийшли на Василівку, у напрямку Мелітополя. І далі ми діяли вже на Запорізькому напрямку.
На кінець 24-го нам дали додаткові сили. Це був полк Національної гвардії, патрульна охорона громадського порядку, і 110-та бригада ТрО. Ми спробували закріпитися. Мелітополь на той час був ніким не зайнятий, війська противника підійшли на околицю міста і перебували там.
Нам вдалося завдати вогневого ураження по колонах, тоді дуже добре спрацювали наші РСЗВ "Ураган" і накрили колону противника. У ніч зробили з Василівки марш, зайшли в Мелітополь. Але, на жаль, тих сил, що в нас були, виявилося недостатньо: два неповних батальйони Національної гвардії. 110-та бригада не заходила в Мелітополь, тому що в них навіть техніки не було.
На жаль, нам не вдалося утримати Мелітополь. Влада Мелітополя, як то кажуть, лежала на землі, і її міг підняти будь-хто, там не було організовано ні опору, ні оборони.
Противник зайшов у Мелітополь, і підрозділам Національної гвардії довелося залишити Мелітополь. Потім ми вже організували оборону по рубежу Василівка - Токмак, але його тими силами також не вдалося втримати. І потім відійшли ще далі, де вже закріпилися - у Кам'янському, здається (село трохи вище по Дніпру від Василівки - УП), - описує події 2022 року Андрій Соколов (екс-командувач управління військ "Південь").
Генерал-майор додав, що, на його думку, головним або єдиним виходом із ситуації могло б бути запровадження воєнного стану та оголошення мобілізації в Україні напередодні повномасштабного вторгнення, а також організація навчань із силами ТрО в прикордонних районах.
Правду про перші дні війни в Мелітополі з вуст мінометника Андрія Білого, читайте за посиланням.