Що довше триває окупація, то більше буде тих жителів Мелітополя, які вирішать для себе не повертатися на малу батьківщину з різних причин.
"Ніякого радикалізму не буде"
У кожного, хто сумнівається, буде своя причина не повертатися на малу батьківщину. Хтось уже знайшов роботу і навіть встиг побудувати кар'єру або створив сім'ю в іншому місті України, за кордоном. Іншим складно уявити собі життя поруч зі зрадниками. Практика показує, що далеко не всі "колобки" втечуть до росії слідом за виходом, так званої, другої армії світу. Деякі впевнені навіть, що їх не покарають.
Днями секретар РНБО Олексій Данілов ясно дав зрозуміти, що жодного радикалізму щодо тих, хто залишився і пристосовувався до життя в окупації, приміром, отримує паспорт рф, не буде.
"Тому що вони нам точно будуть потрібні для будівництва території, яка сьогодні окупована. Це головне. Якщо вони (окупанти - ред.) там збираються видавати якісь свої цидули, то це немає ніякого значення. Життя людини є найвищою цінністю. Навіть якщо людина візьме ту чи іншу цидулу, ми будемо потім розбиратися, де і за яких обставин", - сказав секретар РНБО в ефірі Національного телемарафону.
Данілов дотримується думки, що після звільнення Криму, окупованих територій Донецької, Луганської, Запорізької та Херсонської областей не повинно бути жодної окремої політики. Усі громадяни України мають жити за одними й тими самими правилами.
Однак є й такі політики, які пропонують запровадити обмеження щодо певної категорії громадян за прикладом Латвії, де проживають понад 240 тисяч негромадян. Вони не можуть:
- голосувати і бути обраними,
- служити в армії,
- обіймати певні посади.
Негромадяни - це окремий статус іноземців із країн Прибалтики, які після розпаду СРСР не оформили паспорта Латвії, Литви чи Естонії. Проте вони перебувають під протекцією цих держав.
"А "вата" нехай збирає свої клунки"
На тему, чи повертатися до Мелітополя після деокупації і, як жити поруч із тими, хто не проявив принципової позиції щодо ворога, активно дискутують у соціальних мережах мелітопольці.
Дехто чесно зізнається, що бажання повертатися немає. Наводимо нижче думок відомого багатьом містянам пенсіонера, борця за справедливість Олексія Ніколаєнка, який після 90 днів життя в окупації, у свої 70 з хвостиком евакуювався з Мелітополя до Запоріжжя.
- Не хочу повертатися в Мелітополь, не хочу! Ні, я хочу до себе додому, у свою маленьку і затишну, як раковина равлика, квартирку. Але не хочу до цих людей!
Я не ходив 9 травня дивитися на влаштований рашистами-окупантами шабаш побєдобєсія, але зустрів того дня на вулиці вранці кількох знайомих, які прямували на це "свято". А потім побачив їхні ж обличчя в Інтернеті на відео та фото в репортажах із місця події.
І хоча писали, що частину масовки було завезено, все одно такої кількості людей, які ДОБРОВІЛЬНО зібралися на подібний захід, я давно не бачив!
Скажімо чесно - ніхто їх насильно туди не гнав! Ось із цими людьми я і не хочу жити в одному місті!
Але ж ще тоді, у 2014 році, після влаштованої ними ходи "русской весны", всі вони нікуди не поділися, а залишилися в місті.
І весь цей час вони жили поруч, ходили з нами одними вулицями, до одних магазинів, на святкові заходи, водили своїх дітей разом із нашими до садочків і шкіл, відправляли навчатися до міських середніх і вищих навчальних закладів.
І після звільнення міста ці люди нікуди не подінуться... може, затамуються..."
Під цим постом багато мелітопольців залишили свої коментарі. Більшість підтримувала автора. Городяни нарікали на недосконалість українського законодавства в частині визначення покарання для колаборантів. І це дає привід сумніватися в тому, що всі будуть покарані.
Наталія:
- Коли ми чекали на "зелений коридор" наприкінці березня, то вирішили продати деяку техніку, бо все одно б квартиру мародерили. І приїхали такі покупці, все придивлялися. І те продайте, і це продайте. А ми ж уже на сумках були, бо через день після цього виїхали. Так от вони все купували: і техніку, і різні інструменти чоловік. Я запитала: "А ви, що нікуди їхати не збираєтеся?" Мовляв, окупація, жити неможливо, А вони відповіли, що будуть "пристосовуватися" до нової влади. Типу стануть росіянами. І таких навалом.
Любов:
- Знаю також тих мелітопольців, які проросійські, але в росію біженцями не поїхали. А виїхали через Крим на Білорусь, потім у ЄС як нещасні українці-біженці. І отримують допомогу, і гадять на Україну.
Тетяна:
- Найцікавіше, хто ходив на парад, кричав "ура" Росії, отримують все одно виплати від України. А за паспортами бігли, щоб зірвати подвійний куш і з Росії, і з України.
Світлана:
- Я залишилася у Мелітополі, я за Україну і вірю, що нас звільнять. Дуже боляче дивитись на цих мерзот у формі, які розгулюють по місту, як вдома, але тут мої батьки і немає куди і за що звідси виїхати. Тому зі сльозами на очах кожну нічь засинаю і молю, щоб усе це закінчилось і було все, як до 24 лютого, коли ці гади прийшли на нашу землю.
Альона:
- Я теж була в розпачі - як повертатися додому, якщо в мене вдома так багато «вати»? А потім мене взяла злість. Чого це я віддаю свій дім маленькій частинці «ватного населення»? У місті до війни жили майже 140 тисяч, а скільки вийшло "празднавать"? Тому після деокупації я повернуся. Мелітополь, це не тільки "вата". А "вата" нехай збирає свої клунки, тому що Мелітополь - це Україна і росією ніколи не буде.
Наталя:
- Наше завдання не спустити на гальмах і покарати зрадників, колаборантів після звільнення міста. Впевнена, частина з них втече в рашку, частина буде заламувати руки і плакати про складні обставини виправдовуючи зраду. Треба повертатися, це наш дім, наша земля, нехай вони тікають.
До чого готується більшість
За даними опитування, проведеного регіональним інформаційним агентством РІА-Південь, більшість мелітопольців, які виїхали, усе-таки схильна до повернення додому. Із 5838 респондентів, які взяли участь в опитуванні, 44% відповіли ствердно. І тільки 3% відповіли, що залишаться жити в іншій частині України, ще 4% учасників опитування виявили бажання залишитися за кордоном.
Директор Центру стратегічного розвитку територій Андрій Орлов, каже, що питання повернення додому варто розглядати в декількох площинах: не тільки в соціальній, а й в ідеологічній, ментальній та культурній.
- З якою культурою ми, українці, зіткнемося, коли звільнять місто? Найімовірніше, покине територію міста більшість тих, хто для себе вирішив, що він "громадянин рф", хоча тих, хто отримав паспорт у росії, громадянами росії не вважають. І це правильне рішення для них. Це позбавить їх багатьох питань спецслужб і нас проблем проживання цього прошарку населення. Вибрали для себе і нехай їдуть. А ті, хто залишаться, будуть розхитувати ситуацію. Будуть розповідати, що за росії жилося їм краще. Упевнений, що ті програми з відновлення територій, які запрацюють після деокупації, не дадуть можливості людям відчути, що стало набагато гірше жити. Ми розуміємо, що буде проміжок часу, коли все буде відновлюватися, будуть програми, які підтягнуть рівень життя мелітопольців на довоєнний період, - каже експерт.
Повертати будемо комфортом і зарплатами
У рамках Форуму "Реінтеграція громад", що пройшов у вересні в Запоріжжі за участю представників місцевого самоврядування тимчасово окупованих громад Запорізької, Херсонської, Донецької, Луганської областей, також підіймалась тема врегулювання законодавства про колаборантів. Очільники територій будували плани про те, як збираються повертати додому тих, хто виїхав закордон або в інші міста України. Керівник «Асоціації нескорених громад», яка була презентована на Форумі, Іван Федоров розповів, як він збирається повертати мелітопольців у рідне місто:
- Ми намагатимемося зробити наше місто в короткий термін найкращим - найкомфортнішим для проживання, найрозвиненішим і з найвищими зарплатами, перспективою кар'єрного зростання. Це буде стимулом для повернення. Така стратегія розвитку Мелітополя. Під дулом автомата ніхто не буде повертатися. А у звільнене і комфортне місто люди повернуться.
Свою думку в цій дискусії, пропонуємо висловити і вам, шановні читачі, у розділі коментарі.
