У Мелітополі нагородили пропагандистів кремлівського рупора, а звання "найкращого" брехуна віддали мемному понаїхавшему гастролеру.
Пропаганда як на тимчасово окупованих територіях, так і в самій рф - головна зброя Кремля. Саме пропаганда керує свідомістю тисяч людей, які завдяки вливанню у вуха навіть найабсурднішої брехні готові вірити в "русский мир". Зрозуміло, для цього необхідний кадровий резерв - люди.
В окупованому Мелітополі з "журналістами" ганяються як із писаною торбою: для них пропонують різноманітні курси, впроваджують додаткове навчання в університетах, відкривають навіть школу воєнкорів - словом, роблять усе, щоб виховати якомога більше пропагандистів.
Поповнюють кадровий склад, як правило, "папужками", завезеними з боліт. Перспектива працювати на ТОТ приваблює далеко не всіх, тому доводиться брати тих, хто просто погодився, не кажучи вже про відбір і конкурси.
І не дивно - спочатку співпрацювати з рашистами погодилася лише мізерна купка зрадників, якої відверто не вистачає для повноцінної роботи кремлівського рупора на тимчасово окупованих територіях Запорізької області.
Тепер же цей мікс із колобків і понаїхавших у складі кількох людей узяв участь у так званому конкурсі телевізійних робіт. Нагороди дісталися дуже "несподіваним" персонажам - працівникам єдиного кодла, яке виробляє відео-продукт, "затв".
Олександр Брянцев
Музикант, звукорежисер, байкер, автор і ведучий кількох музичних передач на різних кримських телеканалах, журналіст - ким тільки не називають Олександра Брянцева. Та все мимо. На ділі ж персонаж виявився максимально прісним і невиразним.
До того як прибути в окупований Мелітополь, щоб віщати ахінею як журналіст на пропагандистському телеканалі "ЗА!ТВ", Олександр прожив у Криму фактично з початку незалежності України - сам він уродженець Уссурійська.
Вищу освіту Брянцеву здобути не вдалося. Він закінчив тільки Кримське училище культури за спеціальністю "Керівник ансамблю народних інструментів, організатор культурно-масових заходів".
Після намагався вчитися (цілих 4 рази) в різних університетах по року, два; і на хоровому, і на інструментальному, на режисерському факультетах, але постійно щось заважало продовжити навчання. Але, як виявилося, відсутність диплома працювати кореспондентом не заважає. Принаймні, на пропагандистських ресурсах.
Анна Дорофєєва
Молодій пропогандистці ледве виповнилося 18 років, але для руського міра в якості окозамилювачів на зомбо-ТБ і такі згодяться.
Одразу після школи Дорофєєва вирішила будувати кар'єру тележурналістки - подалася на місцевий пропагандистський канал "За!ТВ". Таланту немає, зате є мікрофон.
Дівчина любить стендапити в кадрі. Їй, власне, все одно, що буде в меню редакції для телеглядачів, головне себе побачити в кадрі. Анна роздає інтерв'ю пропагандистам-колегам, заявляючи, що "росія для неї справжня країна можливостей".
- Ну хто б раніше мене на роботу взяв. Та ще й у журналістику. Такі можливості в мене з'явилися тільки з приходом росії, - каже недавня школярка Дорофєєва, яка нині позиціонує себе місцевою Скабєєвою.
Ще й папірець дали - взагалі краса.
Анна Левченко-Герцовська
Також серед нагороджених пропагандистів опинилася й Ганна Левченко-Герцовська, така сама понаїхала, як і багато її колег. Переважно вона висвітлює теми медицини.
На вигляд жінка справляла враження людини, головним тавром якої була і є рашистська пропаганда та промивання мізків мирних жителів.
Однак з'ясувалося, що у Герцовської, яка не має ні дефектів дикції, ні конкретних вад у зовнішності, теж є свої вельми цікаві скелети в шафі. Однак про це ми розповімо трохи пізніше.
Андрій Хорьков
Головним брехуном Мелітополя за версією рашистів став ніхто інший, як Андрій Хорьков - його визнали "найкращим журналістом року". Через свою зовнішність і манеру мови "понаїхавший" кореспондент уже встиг стати місцевим мемом серед мелітопольців.
Хорьков народився в Москві і був дуже допитливою дитиною. У дитинстві він встиг спробувати свої сили в школі юного журналіста, що і визначило вибір професії в майбутньому - після закінчення школи Андрій вступив на журфак МДУ.
Після закінчення університету він влаштувався керівником служби інформації радіостанції "Ділова хвиля", де пропрацював 15 років, опанував професійну фото- і відеозйомку, частенько виїжджав як журналіст-фотограф на міжнародні змагання з автоспорту: Малайзія, Сенегал, Туніс...
А потім радіостанція припинила своє існування, і життя завело Хорькова кудись не туди. А якщо конкретно - в окупований Мелітополь. Тут Хорьков носиться з полінами, мертвими рашистами та іншим сміттям, створюючи все більше "інфоприводів" для рашистів, а для мелітопольців - нові жарти.