Мелітопольським "журналістам" місцевих пропагандистських рупорків пропонують перекваліфікуватися на "воєнкорів", щоб у майбутньому "геройськи" загинути.
Мабуть, кремлівський рупор на тимчасово окупованих територіях дає суттєвий збій - росіянам бракує як самих пропагандистів, так і рівня їхнього професіоналізму. Так рашисти заявили про старт так званих "курсів воєнкора". Ситуація, мабуть, настільки плачевна, що курс зробили безкоштовним, ба більше, відповідає за нього путінський "фонд культурних ініціатив".
У принципі, цього й варто було очікувати: навіть у Мелітополі (не кажучи вже про менш значущі для рашистів міста) набрані для роботи кадри - ніщо інше, як клітка з папугами, які повторюють наративи кремлівських господарів. Набирають їх, як правило, або серед молоді, студентів пропагандистської школи Малькевича, або завозять із боліт тих, хто просто погодиться.
А там уже повний набір - чого варті тільки запійний фрілансер Андрій Хорьков, якого жителі Мелітополя порівнюють із хворою тваринкою, і низькосортний музикант без будь-якої вищої освіти Олександр Брянцев. Також до команди місцевого аквафрешного рупора долучилися й малолітні ентузіастки - Мирослава Бутенко та Аміна Гончаренко, які на селфі-камеру смартфонів вдають із себе журналісток.
Сумний досвід окупантів, судячи з усього, нічому не вчить. Тож на курси набирають за тією самою схемою - кого попало. Головне тільки мати якийсь стосунок до роботи в медіа і бути повнолітнім. А там без різниці - студенти, письменники, блогери, витратного матеріалу має бути багато.
Адже професія воєнкора, особливо російського, вельми небезпечна штука. За такої посади завжди існує ризик бути утилізованим за найрізноманітніших обставин - не тільки систематично на ТОТ і лініях фронту, нехай і найвіддаленіших, а й на рідних болотах.
Так і сталося з частим візитером Мелітополя, блогером Владленом Татарським, чиєю фізіономією вздовж і впоперек обмальоване наше місто. "Воєнкора" ліквідували на його ж заході в одному з кафе Санкт-Петербурга, передавши йому статуетку з вибухівкою.
Фігуру Татарського навіть після його смерті рашисти використовують у Мелітополі щойно в голову прийде. Мабуть, така ж слава чекає і на нових, майбутніх 200-х воєнкорів.
А ось воєнкора Ростислава Журавльова зла доля наздогнала безпосередньо під Мелітополем - він був ліквідований 22 липня в районі П'ятихаток. Рашисти охрестили Журавльова "одним із найкращих журналістів, який ніколи не втрачав самовладання", назвали на честь мертвого російського пропагандиста школу в Мелітополі й навіть запропонували запровадити стипендію його імені.
Боротися за стипендію пропагандиста будуть студенти журфаку. Для цього їм потрібно представити серію журналістських матеріалів. У такий спосіб окупанти хочуть убити двох зайців - влаштувати піар на загиблому, а заразом підібрати кадрів для раша-ЗМІ.
Мабуть, це і є основною метою росіян - набрати побільше гарматного м'яса, але з мінімальними навичками, щоб надалі не відповідати перед судом. Потім же із загиблих "воєнкорів" зроблять великомучеників, чиї "діджитал"- і "ізо"-трупи тягатимуть окупованими містами й болотами, піднімаючи регулярне виття.
Варто також звернути увагу на "педагогічний склад": серед чинного списку різношерстих "крутих" пропагандистів, які збираються навчати пропагандистів "простіше", затесався і наш український зрадник. Ним виявився Денис Григорюк, який ще на самому початку вторгнення росії в Україну, у 2014 році, вирішив піти на співпрацю з окупантами, став рупором квазі-республіки "днр" і веде активну раша-пропаганду.