![Украинские военные спасли мне жизнь: что рассказал рашист, взятый в плен на Мелитопольском направлении (видео)](/images/news/2024/01/339687.png?1704694096)
40-річний уродженець Донецької області Руслан Чуприна 2014 року переїхав у Краснодарський край до родичів дружини. За його словами, він не хотів вступати до лав сепаратистів, однак це не завадило йому стати окупантом через майже 10 років - 6 жовтня 2023 року він пішов на фронт воювати проти рідної країни.
Тоді рашист втратив непогану посаду, і буквально за кілька днів йому прийшла повістка. Зізнається, у військкоматі йому наобіцяли золоті гори - хороша зарплата і соціальні гарантії, ба більше, обіцяли дати відстрочку з оплати штрафу розміром у 100 тисяч рублів до закінчення військового контракту, який він отримав на роботі. Однак Руслана обдурили - штраф таки довелося сплатити.
- Я поїхав у військову частину орієнтовно 4-5 грудня 2023 року на території Запорізької області. Розмістилися в лісопосадці, там жили під землею. Потім нам сказали, що нам потрібно тільки бойове перше завдання.
Перед рашистами стояло завдання - взяти бліндаж і спостережний пункт у районі Вербового. Але окупантам дали неправильні координати: коли вони приїхали на точку - ніякого спостережного пункту не виявили.
- Нічого не було, по нас не стріляли, не стріляли і ми відповідно. Побачили поруч іншу лісопосадку, вирішили зайти. І ось тут по нас відкрили артилерійський вогонь. Уся моя група загинула, у живих залишився один я, поранений.
План евакуації окупантам не дали. Руслан намагався відступати самостійно. Випадково він забрів на українські позиції. Якийсь час йому вдалося залишитися непоміченим.
- Після того як я висунувся звідти, почув розрив гранати, і мені було запропоновано здатися в полон. Я погодився і здав зброю.
Рашисту надали необхідну медичну допомогу - майже дві доби він ішов із пораненою рукою без перемотки, стікаючи кров'ю.
- Надали допомогу, напоїли чаєм, я їм дуже вдячний. Вони врятували мені життя. Не моє командування, а українські бійці.
Сам Руслан розповідає - кадрових рашистів стає дедалі менше, бо все частіше з'являється інформація про те, як рашистські командири ставляться до простих солдатів.
- Я хочу потрапити додому і всім про це розповісти, всій громадськості, саме правду. Бо коли на твоїх очах розриває всіх тих, з ким ти служив - заради чого? Ця війна нікому не потрібна. Український народ настільки згуртований, він за свою землю бореться, а ми тут не потрібні. Я хочу закликати всіх, щоб не слухали, що говорять по телевізору. Це зовсім не так не так, як це красиво говорять. Ми не перемагаємо. Потрібно щоб все зупинилося, щоб росія вивела війська.