Родина Корнієвських виїжджала з окупованого Мелітополя через те, що їхнє життя окупанти зробили геть нестерпним, діти елементарно боялися виходити на вулицю. Російські загарбники часто навідувалися з обшуками до їхньої оселі, погрожували, перевіряли документи та називали родину диверсантами.
Усе тому, що Тетяна та її чоловік Михайло відмовилися оформляти будь-які російські документи, і навіть пенсію. Їхню історію розповідає благодійна організація "Save Ukraine / Врятуємо Україну". Подружня пара виживала з двома дітьми в окупованому місті лише завдяки допомозі старших синів, які виїхали з міста 2022 року і регулярно надсилали кошти на картку матері. Знайома сім'ї обмінювала гривні на рублі й у такий спосіб родина купувала продукти та ліки.
"Однак куплена за рублі їжа була якоюсь несмачною", - згадує Тетяна.
Останні 6 років жінка хворіє на цукровий діабет, і життя в окупації сильно погіршило стан її здоров'я. Особливо відтоді, як окупанти почали погрожувати Тетяні та Михайлу позбавленням батьківських прав і депортацією їхніх дітей до РФ, якщо вони не віддадуть Софію та Артема до російської школи. У тій школі, за словами свідків, не було фахових вчителів, діти майже не відвідували заняття, натомість їх водили на екскурсії до музею історії Росії та відправляли до санаторіїв (з яких часто вивезених дітей не повертали батькам).
Директор цього навчального закладу (школа 24) Михайло Щукін до 24 лютого працював охоронцем дитсадка. Батьки не віддали своїх дітей до російського закладу, але відтоді вся сім'я наче "ходила по краю леза". У страху вони ховали від окупантів усе, що було пов'язане з Україною. Особливо свої телефони, адже 15-річна Софія та Артем продовжували навчатися онлайн в українській школі. Діти настільки боялися депортації в росію, що зрештою припинили виходити на вулицю. Тоді Тетяна остаточно вирішила виїжджати. Жінці вдалося знайти перевізника і Корнієвські вирушила в дорогу через росію. Три години під дощем родина перетинала кордон пішки з Колотилівки до української Покровки.
"Ми не знали, куди їдемо, але ми добре знали, звідки ми тікаємо", - говорила Тетяна.
Уже в Україні промоклу до нитки сім'ю зустріли українські прикордонники і відвезли до Сум. Тут рятівним колом для сім'ї стала пропозиція волонтерів "Save Ukraine" поїхати до їхнього центру "Надії та відновлення" в Києві.
"У центрі ми прожили місяць. Саме тут ми знову навчилися сміятися, дихати на повні груди, здружилися з іншими сім'ями та працівниками центру. Важко оцінити все тепло і надану нам допомогу", - згадує Тетяна.
Фахівці центру допомогли родині оформити всі необхідні документи, пройти психологічну реабілітацію, медичне обстеження та надали речі першої необхідності. Серйозною підтримкою для Корнієвських стала можливість оселитися в модульному будиночку на Івано-Франківщині в рамках проєкту Fort Home.
У мальовничій тихій місцевості родина одразу відчула спокій, якого так бракувало в окупації. Софія нарешті зможе побачити омріяні Карпати та відпочити біля гір. Родині також сподобався затишний будинок, у якому є все необхідне для тривалого проживання. Сьогодні родина Корнієвських мріє про одне - про перемогу та повернення до свого визволеного будинку в Мелітополі. Туди, де залишився захований у банці прапор України.
Нагадаємо, нас оскотинивают, роблять тупими рабами. Мовчиш - будеш жити: мешканка Мелітополя про життя в окупації.
