Історій про тиск, якого зазнають проукраїнськи налаштовані мешканці Мелітополя, з кожним днем стає дедалі більше. Першими під приціл поліцаїв потрапляють вчителі - оскільки зомбуванню дітей рашисти приділяють найбільшу увагу.
Чергову таку історію розповіли мелітопольці в місцевих телеграм-каналах.
- Хочу розповісти про жінку, яка при Україні працювала в освіті. Я не можу її назвати. Самі розумієте, чому. З початком окупації вона сказала, що на росію працювати не стане. Озброєні солдати кілька разів приїжджали до неї додому. Запитували, чому вона постійно відмовляється від співпраці? Жінка щоразу придумувала щось своє: втомилася від роботи, від відповідальності. Має стареньку матір, якій постійно потрібна її увага.
Однак подібні пояснення окупантів не влаштували - і вони розпочали справжній терор. Над жінкою буквально знущалися, намагаючись її переламати.
- Буквально днями її попередили: за відмову від співпраці має покинути окупацію. Жінка не послухалася, і тепер її залякують. Наприклад, востаннє повісили на дверях квартири траурний вінок зі стрічкою "Пам'ятаємо, скАрбим".
До честі вчительки, вона не збирається виїжджати з окупованого Мелітополя. Каже, її предки гідно пройшли Другу світову, били фашистів, не здавалися. І вона готова боротися з нечистю до кінця. І свій дім покидати не збирається.
З учителями стали "працювати" вже через кілька місяців після окупації Мелітополя. Не дивно - більшість із них відмовилися працювати за російськими лекалами, і покинули захоплене рашистами місто. Внаслідок цього почався справжній кадровий голод - це був змушений визнати навіть гауляйтер Запорізької області Є.Балицький.
Вирішувати питання почали заміною "нелояльних" вчителів гастролерами з-за поребрика. Однак і тут не вийшло - якість сіячів розумного, доброго, вічного залишала бажати кращого.
Крім цього, зіграла свою роль і нестача елементарних підручників - зокрема і з російської мови. Причому дефіцит відчувався навіть у тих школах, які раніше вважалися елітними.
Пізніше окупанти зметикували, що якість освіти - не така вже й важлива річ. Головне - це вірність государю. Однак же залишити в спокої тих, хто відмовив їм у коханні, рашисти не могли.
Погрози про депортацію - це не новий метод впливу. Таким окупанти промишляли ще влітку 2023 року. Представники "влади", у разі відмови працювати на них, шукали докази співпраці таких вчителів із ЗСУ. І, звісно ж, погрожували депортацією.
Попутно деякі вчителі, які погодилися працювати з рашистами, всіляко полегшували їм роботу, здаючи проукраїнськи налаштованих людей. Наприклад, таким шляхом пішла Сніжана Малихіна.
Вона працює викладачем російської мови та літератури в середній школі села Новоспаське. Була однією з перших, хто відкрито підтримав російських "визволителів" і відкриття рашистами захоплених шкіл.
Також Малихіна уважно слухає про що говорять діти, а потім передає інформацію про проукраїнськи налаштованих школярів та їхні сім'ї в окупаційну прокуратуру. І відкрито хвалиться своїми зв'язками в ній.
З огляду на те, що з кожним днем питання "зачистки" Мелітополя від "проукраїнських елементів" дедалі більше й більше загострюється, героїні нашої статті можна тільки поспівчувати.