Вони мали стояти на захисті закону, давали присягу на вірність України. Натомість, зрадили і самі порушили закон. Викриття суддів, що пішли працювати в окупаційний суд в Мелітополі.
Половина Мелітополя виїхала з окупації, зокрема посадовці, які не бажали співпрацювати з ворогом. Та не всі діяли за совістю.
Журналісти Локатор Медіа зібрали цілу купу зрадників у мантіях.
СТАТИСТИКА
На сьогодні на тимчасово окупованій частині Запорізької області функціонує:
- 7 окупаційних судів
- працюють 72 судді (переважно це завезені загарбниками «свої»)
- Із них 9 місцевих
- 3-є підозрюються у держзраді
- 69 підозрюються у колабораційній діяльності
Місцеві блазні путіна
Окупанти назбирали непотріб з усіх куточків Запорізької області. І всіх потягнуло саме до Мелітополя. Бо, як відомо, Мелітополь став адміністративним центром окупованої частини Запорізької області.
Почнемо з місцевих колобків. Нагадаємо, старих знайомих блазнів путіна.
Наталія Купавська має стаж 38 років. У 2021 році була звільнена у відставку, мала пристойне довічне грошове утримання. У середньому 100 тис. грн в місяць. Але, з 1 серпня 2022 року Пенсійний фонд припинив виплату. Адже суддя відкрито демонструвала вже на той час свою роботу на окупаційну владу рф.
Здавалося б, сиди, пенсіонерко, радій українській пенсії. Але ж ні, жага влади повела її до окупантів. І ті призначили перебіжчицю суддею «запорізького обласного суду».
І подружку не забула. Колежанка Купавської Тамара Міщенко також запрацювала у тому ж «суді». Обидві вони брали участь у вступній кампанії рейкового Мелітопольського державного університету. До речі, Міщенко також звільнили у 2021 році з посади заступника голови Мелітопольского міжрайонного суду. Та й довічну виплату від України теж припинили перераховувати. Від Державного бюро розслідувань Міщенко отримала днями підозру. Загалом їй загрожує до 15 років в’язниці.
«Українська правда» повідомляла, що обидві Міщенко і Купавська могли отримати росіянське громадянство ще до вторгнення.
Наступна зрадниця – Діана Рудь. Вона 12 років працювала у судових органах, але не суддею – помічниця, адвокат. Та рашистам і це підійде, аби швиденько забити порожні місця повзунами. От і призначили її суддею міжрайонного суду Мелітополя. І вже відчувши себе господаркою людських доль, вона винесла вирок дружині військовослужбовця ЗСУ у «кримінальній справі» з метою покарання за проукраїнську позицію.
Колишній прокурор Василівської прокуратури Сергій Мітленко також перекваліфікувався в окупаційного суддю вже згаданого міжрайонного Мелітопольського суду. Разом з братом Юрієм. Той був прокурором у Токмаку, а став начальником «пенсійного фонду» окупованого міста.
Брат у Токмаку, а подружка – зовсім поруч. Лідія Жаховська також знайшла собі місце під крилом окупантів у «Мелітопольському міжрайонному суді». Дамочка до окупації очолювала відділ держслужби та кадрів у Запорізькому облсуді. Окупантам взагалі все одно, кого призначати, аби у трудовій був запис зі словом «суд».
Ще один «міжрайонний суд», бердянський, поповнився 37-річною Ілоною Новак. Вона також з адвокатів перекваліфікувалася. Навіть викладає в мелітопольському фейковому університеті і дуже полюблає світитись на пропагандистських зйомках. СБУ оголосила їй про підозру в колабораційній діяльності. Їй загрожує позбавлення волі на строк від 12 до 15 років з конфіскацією майна.
Продовжуємо про міжрайонні суди. Тепер мова про «василівський». Там почала суддівську кар’єру Ірина Лисенко, що відзначилася на президентських виборах 2019 року активною підтримкою Мураєва. Тут навіть дивуватися немає чому. Бо у неї і чоловік наскрізь просочений ватою. Після окупації став «начальником відділення народної міліції», згодом отримав посаду у «державній службі безпеки Запорізької області».
Взагалі для окупантів немає нічого дивного в тому, щоб набирати аби кого до органів судової влади на посади саме суддів. Хоч звільнених, хоч тих, хто взагалі немає жодного досвіду роботи. Наприклад, голова Пологовського міжнаройонного суду Олександр Ковальчук на момент свого призначення був суддею у відставці. А, судді фейкового Мелітопольського суду Вікторія Батіщєва та Ольга Кісєльова й зовсім не мали досвіду роботи суддями і до цього працювали помічниками. Так само, як став суддею колишній адвокат Борис Сідоренко.
Російський десант
Окрім місцевих зрадників окупанти масово залучають до роботи в судах і своїх засланих. Василь Радченко, суддя так званого «Бердянского межрайонного суду», приїхав з Усть-Лабинського району Краснодарського краю, де раніше був помічником районного судді, а згодом пішов на підвищення і став мировим суддею. Суддя незаконно створеного «Запорізького гарнізонного військово суду» Аркадій Єлізаров має трирічний досвід роботи суддею. Був у відставці. Там же опинився і Борис Швирьов. Працював помічником голови Ставропольського гарнізонного військового суду. Суддя незаконно створеного «Запорізького обласного суду» Вікторія Бєлякова з Криму. У 2023 році приїхала до окупованого Мелітополя. Український суд вже заочно засудив колаборантку до 12 років позбавлення волі за державну зраду (ч. 1 ст. 111 КК України).
З одного боку кількість перебіжчиків у мантіях на бік ворога вражає. Але з іншого – це своєрідне очищення для українських структур.