![Стирание украинской идентичности и репрессии: что происходит в образовательной сфере оккупированного Мелитополя (фото)](/images/news/2024/06/353103.jpeg?1718728493)
Третій рік ворог господарює на Мелітопольщині. І весь цей час місцеві жителі буквально перебувають у заручниках у росіян. Найскладніше доводиться неповнолітнім, які до кінця ще не сформувалися як особистості.
Влітку 2022-го року у Мелітополі було створене так зване "міністерство освіти та науки Запорізької області". Цю незаконну структуру очолила відома зрадниця Олена Шапурова. Ця посібниця ворога вже отримала заочне покарання від українських правоохоронних органів за свою колабораційну діяльність. Але вона виявилась зрадницею у квадраті, тому зараз росіяни судять її за розтрату казенного майна.
Але, свято місце, як то кажуть, пустим не буває. Тому у лютому 2024-го у пропагандистських ЗМІ зʼявилася інформація про нову "тимчасово виконуючу обов’язки міністра освіти та науки Запорізької області". Нею стала 45-річна уродженка Бердянська Тетяна Дубинська. Освітянка з майже 20-річним стажем після окупації рідного міста однією з перших почала працювати на ворога. Цікавий той факт, що жінка була викладачем української мови і літератури, зарубіжної літератури та українознавства та навіть мала блог, де вона заохочувала школярів до чистої української мови без суржику.
Примітно, що у травні 2024 року на сайті фейкового губернатора Запорізької області з’явилося повідомлення про те, що "міністерство" було ліквідоване. Однак, активна діяльність структури продовжується та щодня висвітлюється у ворожих Телеграм-каналах.
"Відбудова.Запоріжжя" проаналізувала, як відбувається освітній процес у тимчасово окупованому регіоні.
Навʼязування "руського міра"
У день росії, який жителі рф святкують 12 червня, 23 юних жителя окупованої частини Запорізької області добровільно-примусово отримали паспорти країни-агресора.
– Вітаю хлопців і дівчат із цією важливою подією! Любіть своїх батьків, свою Батьківщину, вчіться і працюйте на благо росії та Запорізької області, – написав тоді у себе в Телеграм-каналі гауляйтер Є.Балицький.
У подібних зверненнях і відображається політика Кремля щодо освіти на тимчасово окупованих територіях: виховувати у дітей любов до чужої їм Батьківщини та робити з них зручних громадян і громадянок.
Тим часом, у російських підручниках з історії вже подають викривлену інформацію про окупацію українських міст. Так, наприклад, у 2023 році у газеті "Комсомольская правда" розміщували інформацію про те, що у підручниках зі всесвітньої історії та історії росії для 10-11 класів є блоки про проведення так званої "спецоперації".
Менеджерка освітніх проєктів, експертка Аналітичного центру БФ "Соломʼянські котики" Ярослава Мозгова переконана, що російська освітня програма направлення на зміну ідентичності дітей і підлітків.
За словами Ярослави, глобальна тенденція, яка зараз помітна щодо освіти на тимчасово окупованих територіях, це те, що діти проживають процес формування російської ідентичності. На це націлено багато різних заходів, програм, активностей. Сам зміст освіти як такий формує російську ідентичність.
– Другий важливий момент – це питання мови. Російська мова вивчається в багатьох закладах освіти на окупованих територіях як рідна мова, а українська мова – це ніби мова національної меншини, умовно кажучи, мова корінних народів. І це великий виклик, який треба буде враховувати у контексті деокупації, – каже експертка.
Паралельно з цим на тимчасово підконтрольних рф територіях відбувається процес прищеплення ненависті до всього українського. Так, до прикладу, молодь закликають брати участь у масових акціях або флешмобах, пов’язаних з пропагандою проти України. Один із них – флешмоб — #СожгиТрезубец.
– Мелитопольцы говорят прощай украинским паспортам и всему, что они символизировали. Жители города запустили акцию #СожгиТрезубец. Они избавляются от своих старых паспортов и водительских удостоверений украинского образца сразу после участия в Референдуме по воссоединению с Российской Федерацией, – йдеться у повідомленні.
Таким чином подібні масові позакласні активності разом із відверто пропагандистськими заняттями у навчальних закладах впливають на ставлення дітей до однокласників, які зберігають свою українську ідентичність.
– Моя донька україномовна, але ми намагаємось привчити її говорити російською. Але все одно у неї іноді трапляються українські слова у мові. За це її щодня булять однокласники і навіть вчителі. Одного разу сталася ситуація, від якої у мене досі все всередині холоне…Коли ми спілкувалися з сусідами на вулиці, повз нас пробігав хлопчик років семи і кинув нам під ноги іграшкову гранату. На наше запитання, навіщо він це зробив, він сказав: тому що ви – українці…, – розповідає мешканка Мелітопольщини, чия донька ходить у початкову школу на окупованій території.
Примус та репресії
Процес залучення українських школярів до освітнього процесу за російськими програмами відбувається за допомогою різних методів, у тому числі, насильницьких. Викладачка Мелітопольського професійного аграрного ліцею і заслужена працівниця освіти України Ганна Бут ділиться кількома прикладами, з якими доводиться стикатися батькам і дітям у тимчасово окупованому місті.
– Я знаю багато історій про те, як окупанти залякують дітей і примушують до навчання. Поділюсь кількома випадками. У першому – жінка вимушена ховати свою доньку вдома та каже, що вона виїхала за кордон. Для чого вона це робить? Щоб рашисти не змусили її ходити до навчального закладу. Інакше: штраф, а згодом і позбавлення батьківських прав. Дівчинка не виходить на вулицю вже більше двох років. У другому – десятирічний хлопчик навчається одразу у двох школах. З подвійним навантаженням. Так, він учиться і в українській, і в російській школі. Чи робить він або його батьки це добровільно? Ні. Озброєні люди ходили по домівкам і змушували людей записувати дітей до школи. Чи є у такій ситуації вибір? Третій випадок – вчительку першого класу забрали "на підвал", коли вона хотіла викладати онлайн своїм учням й ученицям, – каже викладачка.
Не лише "батогом", а й "пряником"
Також окупаційна влада вдається і до заохочень щодо колаборації. Зокрема, освітянам, які погодились на співпрацю з ворогом, пропонують навчальні поїздки до РФ та окупованого Криму для "підвищення кваліфікації".
– Дуже шкода, що дехто розуміє патріотизм, як одягнуту вишиванку на свято. Зараз дивлюся на світлини, і так мені сумно. Той, хто ходив з бандурою та одягав вишиванку, зараз вчить дітей співати російські патріотичні пісні. Той, хто "вчив" дітей української мови, зараз працює у новоспеченому міністерстві тощо. Багато тих, хто писав з помилками, вступили до фейкового університету і навіть викладали російську мову. Оце і є політика окупантів. Усім, хто їх підтримує, відчинені двері скрізь. Однак у школі №8 у Мелітополі без кінця змінюються директори, тому що всі спочатку кидаються за грошима. Також, як мені розповідають, учителі часто змінюються. Однозначно не можна стверджувати нічого, – пояснює вчителька української мови та літератури Мелітопольської гімназії №8 Тетяна Єрмак.
Методи заохочення учнів працюють за схожим принципом: їх возять на екскурсії до РФ, агітують вступати до російських вишів, долучають до найрізноманітніших пропагандистських молодіжних об’єднань, у тому числі – до Юнармії.
– Поширене створення на окупованих територіях загонів "Юнармії" – всеросійського дитячо-юнацького військово-патріотичного громадського руху, започаткованого у 2016 році з ініціативи міністра оборони РФ Сергія Шойгу. Головне завдання руху – залучення дітей до військового вишколу та пропаганда ідеології "русского мира". Для цього організовано різноманітні гуртки і секції, де діти вчаться користуватися зброєю, проходять стройову й тактичну підготовку, беруть участь у воєнно-спортивних іграх та естафетах. Вступити в Юнармію можна з 8 до 18 років. Загони "Юнармії" були створені в Запорізькій та Херсонській областях, – резюмував Уповноважений Верховної Ради України з прав людини Дмитро Лубінець.