
Сьогодні у Мелітополі окупанти з колаборантами відзначають чергову сакральну дату – день єдності народів, зображуючи міжнародну дружбу та солідарність.
Ось тільки насправді це свято виявилося для галочки. По-перше, як відзначати його з тими, хто віроломно захопив частину територій України та забороняє сьогодні читати українські книги, сайти, телеграм-канали під страхом полону та тортур просто не вкладається в голові.
По-друге, навіть той єдиний пам'ятник, присвячений у Мелітополі «Дружбі народів» (скульптурна композиція, до речі, так і називається) сьогодні виглядає облізлим і занедбаним. Втім, як і показова дружба росії з іншими народами.
Скульптурна композиція розташована, нагадаємо, у центральному парку імені Горького. Ось як вона виглядає сьогодні. Фарба давно злізла, частина конструкції впала, у слов'янина символічно відпала ступня.
Композиція, нагадаємо, зображує парубків китайця та слов'янина, які тримають прапор, а між ними стоїть дівчина індіанка з колосом у руках. З'явилися скульптури у 1959 році. Вандали неодноразово розбивали статуї. Із цього приводу в місті навіть було кілька легенд. Дехто розповідав, що хтось намагався звести рахунки із життям, повиснувши на руці одного з кам'яних представників «дружних» народів, тому руки постійно обривалися.
За української влади скульптури неодноразово реставрували. Так, у 2014 році місцевий художник Костянтин Алексій – випускник Мелітопольського вищого училища культури, усував наслідки вандалізму – китайцю та слов'янину змайстрував нові руки, щоки, вуха, очі.
Проте окупаційній владі, яка любить так багато розповідати про дружбу між народами, сьогодні явно не до дружби судячи за станом однойменного зі святом скульптури.
Думаємо, що за такий промах кремлівські куратори, які дбають про збереження всього радянського, не погладять по голові гауляйтерів Є. Балицького та Г. Данильченка, а разом з ними і директора парку – родича Є. Балицького К. Зайцева.
Хоча про яку дружбу може йтися, коли росія віроломно пішла війною на Україну.