Наприкінці минулого тижня до міста завезли 60 тон гуманітарного вантажу.
Пенсіонер-підпільник
Херсонці щиро дякували Мелітополю за підтримку та розповідали реальні історії з життя в окупації. Серед тих, хто перебував у партизанському русі, було чимало людей похилого віку. Дехто ховав у себе в будинку учасників Сил опору. А 76-річний Георгій Іванович навіть виїжджав на спецзавдання.
До війни він пережив 3 інсульти та інфаркт, але, незважаючи на слабке здоров'я, приніс користь херсонським партизанам. На своєму старенькому ВАЗі, купленому у мирний час за 100 доларів і переобладнаному, бойовий пенсіонер - колишній замполіт, який служив у ракетних військах, об'їжджав навколишні села та «виявляв своїх людей».
- До мене додому приїхали місцеві, які були на майдані, та попросили надати допомогу. Дали список людей по селах та поставили завдання під виглядом обміну продуктів виявити своїх та чужих: поставити провокаційні питання і скласти характеристику на кожного. На одному з блокпостів рашисти мене зупинили і сказали: «Діду, туди не можна». Я їм почав розповідати, що у 7 років був на похороні Сталіна і багато чого бачив за своє життя. Зрештою, мене пропустили. І я зробив свою роботу, як треба, – з гордістю розповідає пенсіонер.
В окупації особливо важко було із продуктами. Довелося Георгію Івановичу опуститись і до жебракування. Але просив не для себе, а для сусідки – збирав продукти на стіл до Дня народження пенсіонерки.
- Я одягнувся в чисте, як годиться, і пішов на ринок. Звернувся до продавця м'яса, кажу йому: «Там у тебе кісточки, жир є, що можеш кинь у сумку, а я зберу для тих, хто зараз голодний сидить. Бог все бачить і він тобі воздасть». Ви, знаєте, я пройшов усіма рядами на центральному ринку і мені накидали в пакет майже 2 кілограми всього. Давали мені продукти по зниженим цінам, молоко. Так я годував двох сусідок і дружину неходячу. Ось і сьогодні Мелітополь мені допоміг. А колись я у вашому місті коробку передач купував на моторному заводі, – згадує пенсіонер.
П'ять годин у «склянці»
А от батькові Наталії Мироненко 67-річному пенсіонеру довелося провести у полоні 13 годин. Його здав окупантам сусід-донощик, як навідника ЗСУ.
У квартирі під час обшуку рашисти перевернули все догори дном. Але прапора України, який чоловік приніс з роботи, вони не знайшли. Сьогодні він став сімейною реліквією. На прапорі є автографи військових, журналістів ТСН та сайту РІА-Мелітополь.
А ось бінокль у працівника суднобудівного заводу під час обшуку таки знайшли. Чоловік стежив за пересуванням військової техніки окупантів. Власне, за підозрою у пособництві «нацистам» пенсіонер і потрапив у полон.
- Перерили усе не лише у нас вдома, а й у сусідів, бо знайшли у нас ключі від їхньої квартири. Забрали вони: закатку, спиртне, скотч, стяжки. Потім татові одягли мішок на голову, скрутили та відвезли на 13 годин. З них 5 годин батько стояв у «склянці» - вузькій одиночній камері, де неможливо сісти. Потім його перевели до загальної камери. Серед полонених було багато побитих. Вони від болю не могли ні сидіти, ні стояти. І були ці люди там уже не один місяць. Коли батька везли додому, рашисти, наче виправдовувалися – казали: «діду, ми ж тебе не били», - згадує Наталя.
75825" data-width="100%">
Відступаючи з Херсону російські загарбники підірвали критичну інфраструктуру. Сьогодні в місті немає електрики, води, опалення, зв'язку та інтернету. Але мешканці звільненого міста на Дніпрі щасливі, що більше не бачать російських військових, ненависні триколори і можуть вільно дихати.