
Окупанти випустили цілий матеріал про сім'ю Іванових, які переїхали наприкінці літа до Мелітополя з Бахмуту (Артемівська).
У матеріалі розповіли про всі проблеми сім'ї, яка повірила в примарний "русский мир". Уже з перших рядків автор занурює читача в паралельну реальність. Мовляв, Іванови були змушені тікати від ЗСУ і бомбардувань (чиїх бомбардувань, звісно, не уточнюється). Почати все заново в Мелітополі, виявилося не так вже й просто.
Мати сімейства, Ірина, переїхала в наше місто з трьома дітьми, невісткою і маленькою онукою. Чоловік Ірини залишився в Бахмуті Артемівську доглядати літнього батька. Як повідомляють рашисти, подолавши всі складнощі виїзду з прифронтової зони, сім'я приїхала у "відносно мирний і стабільний Мелітополь".
Будинок переселенцям вдалося винайняти недорого, завдяки місцевим жителям і чомусь партії "единая россия". Тут усе зрозуміло, без партії нікуди. Іванови зізнаються, що полюбили Мелітополь:
- Чудове місто! Стільки навчальних закладів, льодова арена, музеї, парки... Жити і працювати в такому місті одне задоволення. І люди тут живуть чудові. Ми одразу полюбили Мелітополь як рідний, - упевнено заявляє Ірина.
Тут із жінкою складно не погодитися. За України місто розквітло, а рашисти ще не встигли остаточно "підрівняти" його під стандарти сірості свого буття. Це лірика. Далі - проза, точніше, бюрократія. Так, рашисти повідомляють, що сім'я Іванових донині не може оформити свідоцтва про народження на дітей, тому що місцеві чиновники не хочуть іти їм на зустріч.
При цьому з отриманням рашистських паспортів, затримки не сталося. На роботу влаштуватися зміг лише старший син Ірини, 21-річний Данило. Сама жінка - поки що не при справах, не вистачає необхідних документів, з якими, за словами автора, чиновники теж не поспішають.
Наразі сім'я живе на одну зарплату і на допомогу на малюків. Але автор проникливого тексту закликає Іванових не сумувати, мовляв, москва не відразу будувалася, і погрожує дрібним клеркам, які вважають себе вершителями доль.
Журналісти рашистського телеканалу взяли шефство над Івановими. Усім іншим варто подумати про нову реальність, у якій за тонкою ширмою фальшиво-ідеальної картинки "русского мира", моторошно брудно, бридко й убого...