Збоченець, готовий з'їсти живого фазана за тридцять доларів, і той, хто продає кошенят "по сто, а без голови - по п'ятдесят". Це не розповідь про пацієнта психатричної клініки. Мова - про жителя Мелітополя, палкого шанувальника русского мира. Він ходить на волі і при окупантах прекрасно себе почуває.
Життя показує, зрадниками в Мелітополі стають різні люди. Як правило, посередності, які нічого не можуть домогтися в умовах здорової конкуренції. Зате вміють добре лизати де і коли скажуть.
Однак такого неграмотного, забитого українофоба нечасто можна було зустріти навіть у гестапо.
Олександр Леонідович Грибачов проживає в Мелітополі (на фото мерзотник щей й форму українську натягнув на себе).
- Колаборант, мародер і шкуродер. Закликає бомбити українські міста і мирних жителів. "Топить" за росію, співпрацює з окупантами. А також вбиває і мучить лісових звірів: лисиць, фазанів, куниць і навіть кішок, - пишуть про нього мелітопольці.
Сашко-живодер, кажуть, торгує саджанцями на центральному ринку. У нього також є сестра Юлія.
Чесно кажучи, після більш детального знайомства з Олександром починаєш удесятеро сильніше, ніж навіть Остап Бендер, розчаровуватися в людстві.
Почнемо з легкої артилерії - відео з "нарізкою" особливо яскравих висловлювань Олександра. Однак відразу попереджаємо: кількість нецензурної лексики в його спічах перевищує кількість притомних слів. Окремі фрази можна навести лише з відомою кількістю "три крапки".
- Килимові бомбардування, спалити під...сів, просто бомбити з усіх гармат. Шо ви, суч*ї поховалися, укрокриси.
- Не смій мені взагалі писати, псина западенська. Скоро вас будемо зачищати напалмом.
- До речі, на стовпах і будуть вішати гидоту западенську, а я приїду, буду стільчики вибивати.
- Єдине чому я радію, як ви будете опідо*ївші сидіти під бомбардуваннями. А я буду сидіти у вільному російському Мелітополі і радіти цьому.
Далі переходимо до важчих аргументів. Олександр, як з'ясувалося, не просто шкуродер, який потайки мучить тварин - і радіє своїй перевазі. Він любить викладати свої "подвиги" перед ясні очі глядачів, мабуть, вважаючи це видовище гідним і навіть героїчним. Окремо просимо звернути увагу на печерну грамотність цієї істоти.
У збоченця і "прайс" на здобутих тварин. "Папугаєв", щоправда, не завезли - може, наступного тижня?
Добуває цих тварин Олександр найзвірячішим способом - ставить на них так звані "петлі". Потрапивши в такий капкан, тварина не може вибратися - що більше вона тремтить, то тугіше затягується і то більше страждань завдає петля.
Також зовсім за недорого садист Грибачов може з'їсти живого фазана. Пір'ям і дзьобом, щоправда, громадянин гидує - або вдавитися боїться.
Фарцує Олександр (який взяв собі "творчий" псевдонім Куниця Степова) і кошенятами - сто доларів із головою, а п'ятдесят - без голови. Свої люди, як писав Олександр Островський, зійдемося!
Деякий, з дозволу сказати, контент Олександра не можна навіть викладати на сайтах через особливу жорстокість картинки.
Повторимося, усякого ми в смердючій вигрібній ямі русского мира побачили за майже 14 місяців війни. І кар'єристів, і садистів, і збоченців, і невдах, і наркоманів, і бандитів - і просто сірих нікчем. Але догратися до таких маніяків - це перебір навіть за мізерними московитськими мірками.
Як казав Жорж Милославський в "Івані Васильовичі": "Бачив чудеса техніки - але такого?".
