Війна в Україні триває не тільки на полі бою. Російські та українські олігархи не можуть змиритися з тим, що держава позбавляє їх "годівниць", скасовуючи схеми масштабного злодійства.
Передсмертні судоми старої системи корупціонерів спостерігаються навколо Запорізького алюмінієвого комбінату (ЗАлК). Сьогодні "шістки" олігархів намагаються оскаржити в суді рішення Фонду державного майна України щодо призначення нового гендиректора, щоб продовжити розтягувати завод на частини і вбивати комбінат на догоду країні-агресору, яка регулярно знищує залишки підприємства ракетами. Хто стоїть за знищенням ЗАлКу, читайте у журналістському розслідуванні.
Місія: знищити конкурента
Для початку зробимо невеликий історичний екскурс.
У серпні 2017 року СБУ - і вже не вперше - звинуватила алюмінієву компанію "РусАл", що належить російському олігархові Олегу Дерипасці, у тому, що вона знищувала ЗАлК в інтересах своїх конкурентів із Росії.
Як вважали у Службі безпеки України, почалося це ще 2006 року. Саме тоді контрольний пакет акцій опинився у володінні структур, які, як стверджувала українська сторона, були пов'язані з російськими бізнес-колами рф. А опісля на ЗАлК "зайшли" представники та менеджери вже згаданого РусАлу.
За версією слідства, саме представники російської компанії зробили все можливе для зупинки рудотермічних печей. Така ж доля спіткала виробничі ділянки електролізного обладнання. Ці кричущі факти мали місце вже у 2009-му.
У СБУ були впевнені: дії управлінців були абсолютно свідомими. Переслідувалася мета - привести Запорізький алюмінієвий комбінат до повного знищення.
Уже за два роки, у 2011-му, ті самі російські "представники і менеджери" провернули подібну до "залківської" аферу з Глухівським кар'єром кварцитів. Кар'єр був дочірнім підприємством Запорізького алюмінієвого комбінату.
Цього разу російська сторона зробила все можливе, щоб кар'єр кварцитів потрапив у руки компаніям, які входять до орбіти впливу вже згаданого Дерипаски і його "РусАлу".
Перед самим поверненням комбінату в державну власність "власники" розконсервували і ліквідували основні фонди підприємства.
Що, зрозуміло, призвело до критичних руйнувань циклу виробництва. І ті, хто хоч трохи знайомий із процесом виробництва на ЗАлКу, розуміють: відновити його після таких варварських дій - справа архіскладна. А то й зовсім неможлива.
Окреме - щоправда, риторичне - запитання хочеться поставити безпосередньо СБУ: як же так вийшло, що під вашим носом відкрито розкрадався ЗАлК? Хоча саме Служба безпеки України відповідає за збереження стратегічних підприємств. До речі, після СБУ переклала відповідальність за те, що трапилося, на поліцію.
Жадібна РусАлка
...Уперше у Дерипаски ЗАлК "забрали" ще в березні 2012 року рішенням Господарського суду Києва - через те, що мали місце "істотні порушення майнових інтересів держави". Однак російський олігарх звернувся до суду. Через два місяці Апеляційний суд Києва підтвердив законність повернення в державну власність 68,01 акцій підприємства.
Однак сколупнути мільярдера із ЗАлКу не виходило.
- Про передачу акцій державі не йдеться. Компанія скористається правом оскарження рішення у вищій інстанції, - повідомляла прес-служба підприємства.
Остаточно історія "українізації" ЗАлКу завершилася в березні 2015 року, коли Верховний суд України підтвердив націоналізацію ЗАлКу. Через три місяці пакет акцій комбінату був зарахований на рахунок Фонду держмайна України.
У серпні 2016-го Державна фіскальна служба України порушила кримінальну справу. Було встановлено, що посадові особи ЗАлКу вступили в змову з керівництвом двох товариств, які займалися вивезенням металобрухту. Було укладено низку договорів поставки, ціна яких була занижена в п'ять разів.
Проведений аудит шокував: чистий збиток у 2016-му становив понад два мільярди гривень, а зобов'язання комбінату на початок року перевищували вартість його активів майже на 5,5 мільярда гривень! Але проблеми Запорізького алюмінієвого тільки починалися...
Пиляємо на "швидких", пиляємо на ЗАлКу
Уже у вересні 2015 року Фонд Держмайна України оголосив про призначення конкурсу на посаду гендиректора ЗАлК Дмитра Лобікова.
Рішення більш ніж дивне: пана Лобікова, коли він був головою конкурсного комітету з проведення торгів Запорізької обласної лікарні, разом зі своїм начальством звинуватили в розкраданні 13 мільйонів гривень на постачанні в Запорізьку область автомобілів "швидкої допомоги". Причому, за кошти державної субвенції.
Схема така: замість 42 "медичних" автомобілів вони придбали 26 - причому, "нижчого" типу - у фірми, яка й ліцензії-то на продаж не мала.
Лобіков у суді звинуватив своє медичне начальство в тиску - і навіть попросив приставити до нього охорону, оскільки побоюється за своє життя.
На посаді гендиректора ЗАлКу новий директор теж довго не "розгойдувався": уже 2016 року за 5,9 мільйона гривень (хоча стартова ціна на аукціоні становила 14,5 мільйона) продав головний і адміністративно-побутовий корпуси ТЕЦ, склади реагентів, будівлі службового корпусу, хімводоочищення та насосної станції.
Володарем цього добра стала компанія "Укргідроенерго" Віталія Кропачева.
На фото - Віталій Корпачов
За часів Януковича його називали "смотрящим" за вугільною промисловістю в Україні. Ще частину нерухомості комбінату 2016 року купила фірма, пов'язана з братом Віталія Олександром Кропачовим.
Віталій Кропачов у 2017-му навіть хотів приватизувати комбінат, для чого ЗАлК штучно здешевили більш ніж удвічі. Однак згодом ця затія провалилася.
Батя з батальйону "Шахтарськ"
Відмотаємо плівочку трохи назад. У 2014 році, коли скандал зі "швидкими" ще був на слуху, Дмитро Лобіков став помічником колишнього командира сумнозвісного батальйону "Шахтарськ". Який, зі свого боку, був довіреною особою голови "Радикальної партії" Олега Ляшка. Контроль над ЗАлКом і відновлення роботи підприємства допомогло б підняти рейтинг політика і заробити грошей.
Подейкують, Олег Ляшко для того, щоб поставити на чолі ЗАлКу "свого" Дмитра Лобікова, заніс пристойну суму "потрібним" людям у столиці.
До речі, наступного дня після призначення Лобікова, 1 жовтня 2015 року, Олег Ляшко прибув до Запоріжжя. Нібито для того, щоб узяти участь у традиційному для міста Покровському ярмарку...
Пошию костюм з відливом - і до Риму!
У 2017 році трудовий колектив ЗАлКу звернувся до поліції. Вони стверджували, що обладнання комбінату під керівництвом Дмитра Лобікова почали активно різати на металобрухт. Було порушено кримінальну справу.
Масштаби розкрадань вражали, поліцейські були змушені буквально взяти комбінат в облогу. У квітні 2017 року по периметру ЗАлКу розставили кордони. Вони затримували вантажівки з металобрухтом, пропускаючи лише авто, які вивозили готову продукцію.
Після цього працівникам підприємства перестали платити зарплату, а Дмитро Лобіков почав організовувати мітинги, на яких звинувачував правоохоронців у тому, що вони блокують роботу підприємства. Однак на одне з таких "зібрань" завітало прокурорське та поліцейське начальство і пояснило людям усі тонкощі кримінального провадження.
Поки працівники комбінату тихо нарікали, Дмитро Лобіков, не дивлячись на стрімке зубожіння ввіреного йому колективу, полетів разом із сім'єю до Риму. Популярності директору у "народних мас" це явно не додало. Та й на відміну від простих роботяг, Лобіков не бідував, задекларувавши за 2017 рік майже 530 тисяч зарплати.
А вже в березні 2019 року директор ЗАлКу зник із комбінату, звільнивши, окрім себе, заступників, юридичний відділ і працівників, які відповідають за збереження установчих документів, банківських договорів - і так далі. Акти приймання-передачі справ не складали, тому наступне начальство в особі Олександра Заїки виявило буквально випалену пустелю. Було вивезено оригінали установчих і банківських документів, документів купівлі-продажу, ліцензії, печатки... Знову було відкрито кримінальне провадження.
А місце Лобікова зайняв такий собі Сергій Кизилов - чергова "шістка" олігархів. Зазначимо, що Кизилов діяв за накатаною схемою Лобікова, і навіть зараз після того, як Фонд держмайна його звільнив, він продовжує виконувати накази своїх господарів, які вчепилися в "дійну корову" під назвою ЗАлК зубами. Кизилов монотонно закидає підприємство судовими позовами. Про причини такої тактики розповів новий гендиректор Сергій Павленко. Фонд Держмайна, нагадаємо, 11 січня 2023 року довірив мелітопольцю "рятувати ситуацію" на заводі. Завод зустрів його розрухою - і розрухою абсолютно рукотворною.
Убога спадщина
На момент призначення Сергія Павленка на комбінаті значилися 190 осіб. З них тільки сотня працювала на так званій "дистанційці", з іншими були припинені відносини. Доходило до того, що на "заводську зміну" виходило півдесятка працівників.
Тепер - про справи ще більш скорботні, тобто, грошові. Зарплату - хоча б частково - не виплачували з 2020 року. Це ж стосується і пільгових пенсій - Пенсійний фонд України їх також не платить, оскільки комбінат не вносить належні гроші.
Загальна заборгованість перед усіма видами бюджету, по заробітній платі, по кредиту становила 6 млрд 921 млн гривень. З яких шість мільярдів припадає саме на кредит, який ще 2007 року кіпрська офшорна фірма Judson Trading Limited, пов'язана з Дерипаскою, надала комбінату. Цей кредит заблокований і жодні відсотки за ним не сплачуються. З чим зазначені вище "офшорники" категорично не згодні. І вже протягом довгих років атакують суди, вимагаючи повернути гроші.
Мародерство на півтора мільярда
Тепер - докладніше про кричуще розграбування комбінату в "післярусалівський" час. За словами нинішнього гендиректора комбінату Сергія Павленка, найбільш "врожайним" для мародерів видалися 2019-2022 роки. За дивним збігом обставин, у 2020 році на посаду гендиректора ЗАлКу заступив якраз вищезгаданий Сергій Кизилов. Раніше він працював заступником генерального і керував службою з охорони ресурсів.
Охороняв, щоб ви розуміли. Ресурси...
...Демонтуватися почали цілі ділянки виробництва. Першими жертвами стали глиноземний та електролізний цехи.
- Цінністю обладнання мародери абсолютно не цікавилися - їм був потрібен тільки метал. Якщо не вдавалося витягнути його без руйнувань - зносили стіну. У результаті деякі "пейзажі" комбінату нагадують знищену рашистами "Азовсталь", - розповідає журналістам Сергій Павленко (тут і далі цитати - його).
До слова, про електролізний цех - там мародерство процвітало особливо пишним махровим цвітом.
- З електролізного цеху однієї тільки міді вивезли на 39 мільйонів доларів, що в перерахунку на гривні становить півтора мільярда доларів. Повторюся - це дані тільки щодо міді.
Також на 97 гектарах території ЗАлКу було знайдено безліч ділового металобрухту. Пояснимо: "діловий" - це означає готовий до вивезення та продажу.
- Там були і складені по метражу труби, а також куточки, швелери - і далі за списком. Крім цього, демонтаж, навіть дуже складний, іншого "придатного" металобрухту до останнього часу вівся повним ходом.
Розгулу свавілля сприяв той факт, що перевіряльники з Фонду держмайна України не могли потрапити на територію комбінату - з 2019-го і до січня 2023 року, коли на посаду вступив Сергій Павленко.
- Весь цей час із території підприємства ледь не щодня виїжджали вантажівки, буквально утрамбовані металобрухтом.
Аудит, ветхість та інші неприємності
Окремого незлого тихого слова заслуговує масштабна афера з " угоном" рухомого складу ЗАлКу. І немаленького, треба сказати, складу - він налічував близько 70 вагонів (зокрема, і цистерн) і десятка локомотивів - як магістральних, так і маневрових. Вгадайте, який відсоток усього цього добра вкрали поки що невстановлені пани в той час, як комбінатом керував Сергій Кизилов.
Обійнявши посаду гендиректора, Сергій Павленко насамперед розпорядився провести аудит. У результаті з'ясувалося: дещо з рухомого складу було віддано в оренду. Повернути "дещо" мали приблизно в такому самому стані. Але спритні невідомі хлопці визнали все орендоване непридатним і ветхим. І, як наслідок, порізали та продали за ціною металобрухту.
Що ж порізали неназвані любителі чужого добра? Тут простіше сказати, що залишилося. А залишився сущий мізер - два локомотиви і вісім цистерн.
У результаті балансова вартість, яка оцінювалася в 126 мільйонів, на сьогоднішній день навряд чи дотягує до 47 мільйонів. 79 мільйонів народних гривень зникли, як кролик у циліндрі у чарівника-недоучки.
Прошу себе по-людськи, поверни борги!
За неймовірним збігом обставин, такий розвиток подій - особливо те, що підсумковий протокол буде направлено до Фонду держмайна України - дуже сильно роз'ятрив душу колишньому керівництву ЗАлКу на чолі з Кизиловим.
І почалися судові тяжби: полетіли позови про незаконність його, Кизилова, звільнення. І про таку саму незаконність призначення на посаду Сергія Павленка.
У квітні 2023 року Господарський суд Запорізької області відмовив йому в усіх вимогах.
Раніше бувало, що у своїх судових "вимогах" пан Кизилов доходив до абсурду. Наприклад, у 2017-2019 роках він обіймав посаду заступника директора ЗАлКу із захисту ресурсів. Після був звільнений з цієї посади. А коли став в.о. генерального, то... звернувся до суду, вимагаючи стягнути з комбінату 218 тисяч гривень заборгованості із зарплати. Тобто, позивач Сергій Кизилов настійно вимагав повернути борг у відповідача Сергія Кизилова!
Досі тривають судові тяжби щодо "вилучення" 29% акцій ЗАлКу, що належать офшорній кіпрській компанії Judson Trading Limited. Цим питанням займається Вищий антикорупційний суд України (ВАКС).
Продавати, щоб вижити
Однак надія на краще майбутнє - нехай і не в ролі єдиного в Україні підприємства з випуску алюмінію - у ЗАлКу є.
- З 12 січня припинено вивезення металобрухту з підприємства. Єдине, що вивезли - це 15 тонн вугілля для опалення "підшефного" готелю "Пектораль", що розташований на острові Хортиця та де проживає 90 вимушених переселенців.
Крім цього, за словами Сергія Павленка, розроблено план заходів щодо погашення заборгованості із зарплати - за підтримки Фонду держмайна, що не потребує вливань із бюджету. Зробити це можна за рахунок уже згаданого "ділового" металобрухту.
За словами гендиректора комбінату, цього якраз вистачить, щоб перекрити борги в 25 мільйонів гривень. До речі, заборгованість із соціальних платежів уже закрито.
Також погасити борги можна за рахунок складських залишків, неліквідів виробництва, яке комбінатом використовуватися вже не буде, залишків матеріально-технічних цінностей. Не варто забувати і про обладнання, яке так і не було задіяне - йому вже кілька десятків років, воно застаріло, але певну цінність має.
Але ключова тема - це приватизація ЗАлКу. Сергій Павленко впевнений, що комбінат може бути привабливим для потенційного власника. Враховуючи велику площу, електричні потужності, санаторій, цехи, адмінбудівлі, навіть вціліле виробництво, тут можна облаштувати майданчик розвитку - сучасний бізнес-інкубатор, створивши нові робочі місця.
Успішне майбутнє саме за реновацією ЗАлКу, а не старими корупційними схемами російських олігархів та їхніх "шісток", що б'ються в передсмертних судомах.