Евакуаційні автобуси до Бердянська їдуть незаповненими.
Принаймі це все зовсім не схоже на евакуацію мешканців Маріуполя, коли росія просто знищувала їх місто, кожного дня вбиваючи тисячі мирних мешканців. Тоді люди дійсно у домашніх капцях та по 10 осіб у простріляному авто без вікон, взимку їхали до Бердянська, щоб врятувати життя.
Зараз люди (окрім колаборантів, які рятують себе від відповідальності) більшою мірою не хочуть кидати свої домівки і причин тому декілька:
-люди побоюються, що коли вони поїдуть окупанти розграбують їх хати.
-мешканцям сіл нема на кого залишити тварин та господарство.
-люди не вірять окупанту та розуміють, що у будь-який момент їх можуть використовувати, як заручників.
Колаборанти одразу збиратися почали. Добре видно: хто працював тісно з росіянами, ті швидко все позакривали і втекли. А чого я маю їхати? Нехай їдуть, ті, хто сюди приперся торік! - каже мішканка Токмака.
Окупанти, не двилячись на офіційно оголошену евакуацію, все одно розповідають людям, що це не обов‘язково, по бажанню та, взагалі, сприймайте це як відпочинок на 2-3 тижні, а може 2-3 місяці. Також загарбники кажуть, що людям можуть їхати самостійно на власних авто. Їхати потрібно на базу відпочинку «Райський куточок».
Ніхто за людей особливо не переживає. Вивозять із комфортом тільки колобків із сім'ями, які працювали на їхні структури. Решті дають листівки, що потрібно їхати. Але на запитання куди везуть, куди селитимуть, куди дітей - нічого не пояснюють. Кажуть, хочете, залишайтеся, або їдьте куди хочете самі. Ми сім'я з дітьми, будемо вдома чекати на наших, - розповіла нашим журналістам мешканка Енергодара.
Така позиція доречі у багатьох. Люди настільки втомились від життя під окупацією, що готові, навіть, під кулями чекати Україну.