![Как гауляйтер Балицкий в окопе под Мелитополем перед судоплатовцами физиономией торговал (фото)](/images/news/2023/06/322948.png?1687524981)
Гауляйтер Запорізької області Є.Балицький у день, коли фашистська Німеччина без оголошення війни напала на Радянський Союз, відвідав позиції своєї особистої банд-гвардії - добровольчого батальйону імені Судоплатова.
Була б горілка - а привід знайдеться!
Святкувати і відзначати хоч що-небудь, аби привід "накидатися" оковитою був -- росіянський тренд. Тут і трагічний день за свято зійде.
Після якого, вже 23 червня московити почали відзначати день балалайки - але дисонансу ніхто не помітив.
Що балалайка, що фашисти - для росіян один чорт!
Як там співав Юрій Шевчук: “Славим радость побед, по малейшему поводу – пир. И уж лучше не думать, что завтра настанет за ним”.
"Щоб не забути і дітям передати"
Отже, Є.Балицький - який був того знаменного дня з вельми пом'ятим обличчям - виїхав на позиції своїх рідних судоплатівців.
Судячи з доглянутості та чистоти навколо, а також повної відсутності результатів обстрілів, розташовується банд-гвардія явно не на передовій. Та й був би гауляйтер повним дурнем, якби до дідька в зуби поліз куди-небудь під Оріхів.
Якщо ще й є, про що сказати - так це про недорікуватість Балицького. Начебто тексту автори кремлівської методички склали небагато, але і в ньому оратор зумів заплутатися.
- Запорізька область сьогодні, всі, хто захищає нашу землю, пам'ятають про цю дату, щоб ніколи не забути і дітям передати, - бадьоро почав гауляйтер.
Після за допомогою монтажу гауляйтер одразу розпочав церемоніальні дії, під час яких нагородив мародерів і вбивць медалями "Учаснику спеціальної військової операції" від міністерства оборони російської федерації. Щоправда, все дійство чомусь вилилося в нагородження одного - та й то, під вельми убогі оплески.
Як тут не згадати Ільфа і Петрова!
Оба корреспондента, прислушиваясь к жиденьким хлопкам, быстро записали: «Шумные аплодисменты, переходящие в овацию…» Потом подумали над тем, что «переходящие в овацию…» будет, пожалуй, слишком сильно. Москвич решился и овацию вычеркнул. Маховик вздохнул и оставил.
Уже в чому в чому, а у винаході всіляких брязкалець росія - попереду планети всієї.
"Червоноармійці загинули. Тепер наша черга"
Далі Є.Балицький заглибився у позиції судоплатівців, де якась балакуча голова у формі рашистів повідала йому прописні істини: мовляв, це стілець - на нім сидять, а це стіл - за ним їдять.
- Позиція хороша в плані висоти, тут у нас огляд на сто вісімдесят градусів, артилерію можна коригувати.
- Хотілося б теж звернути увагу, що наші діди тут захищали землю. У цьому випадку ми бачимо червоноармійця, який тягнув зв'язок - ось котушка, ось дроти. На жаль, він загинув у той час, і був, судячи з усього, або похований, або залишився тут унаслідок бойових дій.
Після такого спічу Балицький візьми й ляпни: "Тож тепер наша черга".
Витримавши секундну паузу, під час якої до гауляйтера дійшло, що сказане може бути витлумачено щонайменше двояко, а щонайбільше потягне на дискредитацію російської армії, він додав уточнення: "...Наш час захищати свою землю".
Потім, пообіцявши звести загиблому червоноармійцю "меморіальну точку", Є.Балицький поспішив ретируватися з позицій: тил - не тил, а "Хаймарси" на Запорізькому напрямку ніхто не скасовував.
Попутно передавши неназване, але, за словами гауляйтера, необхідне бійцям обладнання та провізію - а також крадену мелітопольську черешню...
Загалом, знову згадується Ільф і Петров.
Кто может забыть этих кипений рабочей стройки, этой неказистой фигуры нашего строителя?