Учні профільного класу "росгвардії" (його приблизно місяць тому відкрили в Костянтинівці Мелітопольського району) приїхали на десятий окружний фінал "Зірниці Поволжя". Нічого нового - типова для фашистської росії воєнщина і промивання мізків.
Часу на розкачку дітлахам не дали - одразу почали з місця в кар'єр.
- Хлопці боролися за першість у 15 видах змагань - бігу, силовій гімнастиці, метанні гранати, стройовій підготовці, подоланні смуги перешкод і тактичній грі на місцевості. Також учасники показали свої вміння у стройовій підготовці та рівнянні на прапори.
Уміння рівнятися на прапор, безперечно, дисципліна серйозна. Дуже, треба сказати, вирішує на полі бою.
А якщо без жартів, то промивання мізків мелітопольських дітей триває повним ходом. І подібні виїзди наших хлопців - не рідкість.
Так, на початку серпня двадцять школярів 9-10 класів погнали для участі у військово-патріотичних зборах Приволзького федерального округу "Гвардієць". У цих зборах брали участь тільки представники "Юнармії".
Програма перебування підлітків була приблизно такою самою
Дітей на подібних збіговиськах позбавляють навіть імен - тільки клички.
- У команді є "Хруст", "Тимон" і "Пумба", "Сова", "Фіксик", "Тихий" і навіть "Голод". Позивні обрані не просто так. Вони відображають суть характеру учасника або його особливості.
Яка суть характеру в дитини з позивним "Хруст" або "Голод" залишається тільки з жахом здогадуватися.
Як пише пропаганда, старшим по команді було призначено якогось чоловіка з прізвиськом "Джміль",
"Позивний" досить рідкісний. І єдиний, у кого ми знайшли такий самий - начальник штабу "добровольчого" батальйону імені Судоплатова.
Такий стан речей здавався неможливим ще кілька років тому.
Мелітополь жив своїм життям, розвивався, і ні про які "зірниці" діти й не думали. Бо розбирати і збирати автомат, а також метати гранати можна навчитися під час проходження строкової служби.
Однак після окупації Мелітополя життя дітей потекло зовсім іншим руслом. Дітей готують до того, щоб вони, не сумніваючись, за першим покликом "партії" були готові віддати життя за бункерного диктатора.
І це дуже сумно...